Дацит
Даци́т (рос. дацит, англ. dacite, нім. Dazit m) — кисла магматична, переважно виливна гірська порода. Світло-сіра, зеленувато-сіра, рідше темно-сіра порфірова або афірова, містить у вкраплениках плагіоклаз (різко зональний андезин), рідше калієво-натрієвий польовий шпат, іноді кварц і темнокольорові мінерали - амфібол, моноклінний або ромбічний піроксен, біотит. Рудний мінерал - магнетит, акцесорні - апатит, рідше - циркон, титаніт, гранат, кордієрит. Склуватий. Хімічний склад за Р. Делі[джерело?]:
речовина | % за масою |
SiO2 | 65,68 |
Al2O3 | 16,25 |
TiO2 | 0,57 |
Fe2O3 | 2,38 |
FeO | 1,90 |
MnO | 0,06 |
MgO | 1,41 |
CaO | 3,46 |
Na2O | 3,97 |
К2O | 2,67 |
Н2O | 1,50 |
Р2O5 | 0,15 |
Загальні відомості | ||||
---|---|---|---|---|
Ідентифікація | ||||
Використання | ||||
| ||||
Дацит у Вікісховищі |
Міцність на стиснення дациту 100-150 МПа. Густина 2650 кг/м3; модуль Юнга 34-76 ГПа; коефіцієнт Пуассона 0,27-0,8.
Дацит утворює куполи, дайки, лаколіти. З дацитом асоціюють колчеданово-поліметалічні родовища. Поширений на Кавказі, в Казахстані, Середній Азії. В Україні — на Закарпатті. Знайдено також на Місяці[1].
Використовується як будівельний камінь.
Посилання
- Місяць // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 299. — ISBN 966-613-263-X.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.