Гранати

Грана́ти, однина гранат (лат. granatum, буквально — «зернисте»; назва зумовлена тим, що мінерал трапляється у вигляді червоних зерен)[1] — група мінералів ортосилікату острівної структури.

Гранати
Ідентифікація
Колір червоний
Сингонія кубічна сингонія
Твердість 6,5—7,5
Колір риси білий
Густина 3,51—4,25
Інші характеристики
Названо на честь гранат звичайний
 Гранати у Вікісховищі

Опис мінералу

Загальна формула А32+В23+(SiO4)3, де А32+ — Mg, Fe, Са, Mn; В23+ — Al, Fe, Cr, V, Mn, Ti4+, Zr4+ і інш.

Самоцвіти, напівдорогоцінне каміння. Включає 15 ізоструктурних мінералів, які за хімічним складом поділяються на 6 мінеральних видів: альмандин-піроп, альмандин-спесартин, спесартин-гросуляр, гросуляр-андрадит, уваровіт-гросуляр і шорломіт. Сингонія кубічна. Густина 3,51—4,25. Твердість 6,5—7,5. Колір — від безбарвного до чорного. В Україні присутній на Закарпатті та в межах Українського щита.

Гранати здавна відомі на території України. Основний метод збагачення — гравітаційний і флотація. В українській науковій літературі вперше описано в лекції «Про камені та геми» Ф.Прокоповича, яка читалася в Києво-Могилянській академії у 1705—1709 рр.

Світове виробництво гранатових концентратів зосереджено у США, Австралії та Індії і становить біля 300 тис. т. на рік. У США гранати видобувають при їх вмісті у руді бл. 8 %. В Україні є значно багатші родовища гранатів за вмістом корисного компоненту, наприклад, Іванівське родовище граніту (Поділля), у гранітному відсіві якого міститься до 27 % гранатів, запаси руди складають понад 25 млн т.

Різновиди
Кристал гранату

Розрізняють:

  • гранат бериліїстий (відміна спесартину, яка містить до 0,39 % ВеО);
  • гранат білий (1. — те саме, що гросуляр; 2. — лейцит); гранат благородний (прозорі відміни альмандину та піропу);
  • гранат бобровський (демантоїд);
  • гранат богемський (торговельна назва піропу з Чехії);
  • гранат ванадіїстий відміна гросуляру, яка містить до 4,5 % V2O3);
  • гранат вапнисто-глиноземистий (гранат кальціїсто-алюмініїстий);
  • гранат вапнисто-залізистий (гранат кальціїсто-залізистий);
  • гранат вапнисто-хромистий (гранат кальціїсто-хромистий);
  • гранат везувійський (застаріла назва лейциту);
  • гранат глиноземистий (гранат, який містить глинозем: гросуляр, піроп, альмандин, спесартин);
  • гранатжад (гросуляр);
  • гранат залізисто-алюмініїстий (альмандин);
  • гранат залізисто-глиноземистий (альмандин);
  • гранат залізний (гранат, до складу якого входить Fe2O3: кохарит, скіагіт, кальдерит, андрадит, меланіт);
  • гранат звичайний (андрадит);
  • гранат зелений (уваровіт);
  • гранат ітріїстий (відміна гранату, яка містить до 1,5—3 % оксидів рідкісних земель ітрієвої групи; рідкісний);
  • гранат кальціїстий (1. гросуляр; 2. — андрадит);
  • гранат кальціїсто-алюмініїстий (застаріла назва гросуляру та гесотиту);
  • гранат кальціїсто-залізистий (застаріла назва андрадиту);
  • гранат кальціїсто-хромистий (застаріла назва уваровіту);
  • гранат колінський (альмандин із Коліна, Чехія);
  • гранат лужний (загальна зайва назва для мінералів групи содаліту);
  • гранат магнезіально-глиноземистий (піроп);
  • гранат магнезіо-алюмінієвий (піроп);
  • гранат магнезіо-фероалюмінієвий (піроп);
  • гранат магніїсто-алюмініїстий (піроп);
  • гранат магніїсто-глиноземистий (піроп);
  • гранат марганцевистий (спесартин);
  • гранат марганцевисто-алюмініїстий (спесартин);
  • гранат м'ясо-червоний (гесоніт);
  • гранат олов'яний (застаріла назва каситериту);
  • гранат сибірський (альмандин);
  • гранат сирійський (торговельна назва альмандину, привезеного з Сирії);
  • гранат скан-діїстий (відміна гранату, яка містить до 0,2 % Sc2O3);
  • гранат смоляний (відміна андрадиту смоляно-чорного кольору);
  • гранат східний (торговельна назва альмандину, привезеного зі Сходу);
  • гранат тетраедричний (помилкова назва гельвіну);
  • гранат титановий (відміна андрадиту, яка містить до 17,3 % ТіО2);
  • гранат хромистий (відміна гранату з Нижньотагільського дунітового масиву, яка містить від 8,80 до 12,29 % Cr2O3);
  • гранат чорний (загальна назва андрадиту, меланіту, нігрину, шорломіту).

Найпоширеніші алюмінієві та кальцієві гранати.

Використання

Гранат відомий і як дорогоцінний камінь, і як абразивна сировина, що використовується в промисловості. Світове виробництво гранатових концентратів — близько 300 тис. тонн в рік. Воно зосереджене в США, Австралії, частково, в Індії. Потреба в гранаті західноєвропейських країн становить понад 30 тис. тонн в рік.

В літературі

В романі української письменниці Наталії Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону» (третя частина, 6 розділ) згадується про прикраси, подаровані головній героїні, які були оздоблені гранатами: «Він поклав їй на долоню золоті з гранатами кульчики, перстень та медальйон із ланцюжком»

Галерея

Див. також

Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гранати // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Гранати // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.