Дворові люди (кріпаки)
Дворові люди, че́лядь — кріпаки, яких їхні пани використовували як домашню прислугу. Навіть середньої руки поміщик міг утримувати кілька десятків людей прислуги.
Види дворових
На чолі дворових стояв дворецький. Він був зобов'язаний стежити за порядком у будинку, за подачею страв при обіді. Іноді його називали по-французьки «мажордом».
- У штат дворових входили камердинери — кімнатні слуги, в просторіччі — «комардини», «камельдини» тощо
- Стременними називалися слуги на конях, що супроводжували господарів під час їх поїздок верхи, в тому числі на полювання.
- Козачками називалися хлопчики-слуги в садибі, одягнені в козацький костюм. Козачки зазвичай доповідали господарям про приїзд гостей, бігали з різними дорученнями, розносили частування.
- Форейторами (у просторіччі «фалеторами») називалися кучери-підлітки, рідше дорослі люди худорлявої статури, що сиділи верхи на одному з передніх коней запряжки.
- У багатьох дворян служили ліврейні лакеї, тобто слуги, одягнені в лівреї — особливий формений одяг з шиттям і галунами.
- При виїздах панів супроводжували рослі виїзні лакеї-охоронці — гайдуки, що стояли на зап'ятках карети.
- Економка, що відала господарством, називалася ключницею. Її іноді називали «панською панею».
- Кухарка, яка готувала для панів, називалася «білою куховаркою», для челяді — «чорною куховаркою».
- Покоївки, що в очікуванні доручень зазвичай знаходилися в сінях, називалися «сінними дівчатами». У побуті їх грубо називали дівками.
- Багаті дворяни іноді також обзаводилися «для забави» людьми чорної раси — арапами.
- У штат дворових також входили кучери, годувальниці, няні, дядьки (вихователі панських синів).
- Приміщення для челяді називалося людська.
Історія
У 1797 вийшов указ Павла I про заборону продажу дворових людей і безземельних селян. У 1858 вийшов указ царя про заборону поміщикам переводити селян у дворові люди. До 1861 р. дворових налічувалося менше 7 % від усіх кріпаків. При звільненні вони не отримували земельний наділ[1].
Див. також
- Дворові люди (придворні)
- Кріпацький театр
Джерела та література
- Т. І. Лазанська. Дворові люди // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 301. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Посилання
- Дворові люди // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Штат дворових
- # 10 Л. Беловинский «Изба и хоромы. Из истории русской повседневности»
Примітки
- Крестьяне // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.