Дейч Борис Давидович

Бори́с Дави́дович Дейч (23 серпня 1938, Сигіт, Королівство Румунія — 7 лютого 2022, Москва Росія) — український політик. У 2002—2006 був головою Верховної ради Криму. Народний депутат України V—VII скликань (від 2006). Герой України. Зрадник України.

Бори́с Дави́дович Дейч
Народився 23 серпня 1938(1938-08-23)
Сигіт, Королівство Румунія
Помер 7 лютого 2022(2022-02-07) (83 роки)
Москва, Росія
Громадянство  Україна
Національність єврей
Діяльність політик
Alma mater ДонНУЕТ (1974)
Знання мов румунська
Членство Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2] і Народний депутат України[3]
Партія Партія регіонів
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Заслужений працівник сфери послуг України

Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

Підписав Звернення до польського Сейму з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом і проголосував за диктаторські закони 16 січня. Підтримав анексію Криму (2014).

Життєпис

Народився 23 серпня 1938 року в м. (Сигіт, Королівство Румунія). Жив у Криму з 1955 року.

Освіта

1968—1974 — Донецький інститут радянської торгівлі, економіст, «Економіка торгівлі».

Кар'єра

1955—1957 — кравець Сімферопольського райпромкомбінату. 1957—1960 — служба в армії. 1960—1962 — зав. майстернею Азовського райпромкомбінату Кримської області, майстер Тауйського рибкоопу "Магадан" облспоживспілки. 1963—1966 — майстер Совєтського райпромкомбінату, Нижньогірського райпобуткомбінату, завідувач майстернями, голова правління Нижньогірського сільпо Кримоблспоживспілки. 1966—1973 — заступник голови Совєтської райспоживспілки, директор райзаготконтори Нижньогірської райспоживспілки. 1973—1977 — директор Судацького курортторгу, керуючий Феодосійським трестом ресторанів Кримської області. З 1977 — директор міжрадгоспної бази відпочинку «Новий світ», м. Судак. 1980—1989 р. — директор курортплодоовочекомбінату, комбінат громадського харчування, м. Судак. З 1989 — директор санаторію «Сонячний камінь» шахти ім. Засядька. 1996—1998 — директор туристсько-оздоровчого комплексу «Судак». Депутат І та II скликання ВР АРК, з 1998—2002 — перший заступник Голови ВР Криму; у 2002—2006 Голова Верховної Ради АРК IV скликання.

Політична діяльність

З березня 1998 — кандидат в народні депутати України від партії «Союз», № 16 в списку. На час виборів: генеральний директор ВАТ "Оздоровчий комплекс «Судак» (Судак, АР Крим)[4].

Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.2007 від Партії регіонів, № 28 в списку. На час виборів: голова ВР АР Крим, член ПР. Голова підкомітету з питань курортів та рекреаційної діяльності Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту і туризму (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від Партії регіонів, № 29 в списку. Член Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з 12.2007), голова підкомітету з питань природокористування (з 01.2008), член Спеціальної контрольної комісії ВР України з питань приватизації (з 12.2007); член Політради Партії регіонів.

Президент Всеукраїнської федерації танцювального спорту (з 18.11.2008).

На виборах до Верховної ради 2012 кандидат у народні депутати у окрузі № 8[5].

Народний депутат України 7-го скликання з 12.2012, виборчій округ № 8, АР Крим, від Партії регіонів. За 62,42 %, 14 суперників. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з 12.2012). Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення санаторно-курортної діяльності, оздоровлення та відпочинку Комітету з питань охорони здоров'я (з 12.2012).

Очолював ТСК з питань АРК (2011 і 2013). Член президії Партії регіонів (2001-2003). Віце-президент Єврейської конфедерації України. Державний службовець 2-го рангу (08.1999)[6], 1-го рангу (07.2002)[7].

Смерть

Помер 7 лютого 2022 року у Москві від ускладнень, викликаних коронавірусним захворюванням COVID-19[8].

Нагороди та відзнаки

Звання «Почесний кримчанин» (08.2003). Почесний громадянин м. Судака (08.1998). Почесний працівник туризму України (02.2003). Почесна грамота Президії ВР АР Крим (08.1998). Відзнака МВС України «Закон і честь» (04.2003). Відзнака Головнокомандувача ВПС ЗС України «Вишкіл, злітаність, відвага» (08.2003). Диплом номінанта і пам'ятна медаль видання «Золота книга ділової еліти України» (2000). Медаль «Незалежність України» Міжнар. акад. рейтингу популярності та якості «Золота фортуна» (04.2003).

14 грудня 2015 року розпочато збір підписів під електронною петицією до Президента України з вимогою позбавити Б. Д. Дейча звання Героя України і ордена Держави в числі осіб, які свідомо стали на бік держави-агресора, підтримали сепаратистські та окупаційні режими[14].

Погляди
  • 5 червня 2012 року голосував за проєкт Закону «Про засади державної мовної політики», який посилює статус російської мови[15].
  • 16 березня 2014 року активно підтримав анексію Криму Росією та проголосував на виборах до так званого Парламенту Республіки Крим[16].

Сім'я і хобі
  • Дружина Хаврієнко Жанна Леонідівна, (1938) — пенсіонерка; сини Сергій (1961) і Володимир (1968) — підприємці.
  • Захоплення: книги.

Примітки
  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  4. Постанова Центральної виборчої комісії від 18 грудня 1997 року № 45 «Про реєстрацію списку кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі від партії "Союз" по виборах народних депутатів України 29 березня 1998 року»
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 серпня 2012. Процитовано 20 серпня 2012.
  6. Указ Президента України від 2 серпня 1999 року № 951/99 «Про присвоєння рангу державного службовця»
  7. Указ Президента України від 25 липня 2002 року № 662/2002 «Про присвоєння рангу державного службовця»
  8. Від “ковіду” помер ексглава ВР Криму Борис Дейч, що підтримав окупацію. 07.02.2022, 14:49
  9. Указ Президента України № 445/2013 від 24 серпня 2013 року «Про присвоєння Б.Дейчу звання Герой України». Архів оригіналу за 25 січня 2014. Процитовано 24 серпня 2013.
  10. Указ Президента України від 23 червня 2009 року № 475/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  11. Указ Президента України від 22 серпня 2003 року № 876/2003 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій»
  12. Указ Президента України від 17 липня 1998 року № 796/98 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
  13. Указ Президента України від 7 липня 1997 року № 626/97 «Про присвоєння почесних звань України»
  14. Позбавити звання Героя України і ордена Держави осіб, які стали на бік держави-агресора (петиція до Президента України)
  15. Поіменне голосування про проект Закону про засади державної мовної політики (№ 9073) — за основу. Архів оригіналу за 18 липня 2012. Процитовано 18 червня 2012.
  16. Борис Дейч проголосовал. Судак. 16 марта 2014

Посилання

Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.