Денніс Родман

На університетському рівні спочатку грав за команду Північно-центрального класу (1983), а потім за Південно-східний університет штату Оклахома (1983–1986). Команди обох закладів виступали у нижчих лігах NCAA. Проте йому вдалося себе зарекомендувати і виставити свою кандидатуру на драфт.[5]

1986 року був обраний у другому раунді драфту НБА під загальним 27-м номером командою «Детройт Пістонс». На той момент команду, яку називали «Bad Boys» (Погані хлопці), тренував Чак Дейлі, а у її складі грали такі гравці як Айзея Томас, Джо Думарс, Едріан Дентлі, Сідні Грін та Білл Леймбір.[6] Однак серед такої компанії знайшовся ігровий час для Родмана, який за 15 хвилин на майданчику встигав набирати 6,5 очок та 4,7 підбирання за гру в першому сезоні.[7] У плей-оф допоміг команді легко пройти спочатку «Вашингтон Буллетс», а згодом «Атланта Гокс». Однак у фіналі Східної конференції «Детройт» програв «Бостону». Після програної серії Родман потрапив у заголовки газет після того як заявив, що Ларрі Берд є переоціненим гравцем: «Ларрі Берд є переоціненим у багатьох елементах. Чому він отримує стільки уваги? Тому що він білий. Ви ніколи не почуєте, що чорний гравець є найвеличнішим». Після цього на нього обвалився шквал критики, однак йому вдалось уникнути звинувачень у расизмі завдяки тому, що він зустрічався з білошкірою дівчиною.[8]

Наступного сезону 1987-1988 покращив свою статистику до 11,6 очок та 8,7 підбирань за гру та допоміг «Пістонс» дійти до фіналу НБА, де у важкій серії із семи матчів перемогу здобули «Лос-Анджелес Лейкерс».[7]

Наступного сезону Родман продовжував бути гравцем запасу, проте постійно покращував свою гру в захисті, за що був включений до першої збірної всіх зірок захисту, вперше з восьми разів у кар'єрі. У плей-оф «Детройт» обіграв «Бостон» і «Чикаго», у складі якого грав найрезультативніший гравець ліги Майкл Джордан. У фіналі НБА «Пістонс» знову зустрілись з «Лейкерс» та з легкістю їх обіграли у серії з чотирьох матчів. Незважаючи на спазми у спині, Родман домінував на щитах у фінальній серії, вперше ставши чемпіоном НБА.[9]

Під час сезону 1989-1990 Родман завоював місце в стартовому складі команди.[10] За підсумками сезону був названий Найкращим захисним гравцем НБА.[7] «Детройт» вдруге поспіль завоював титул чемпіона НБА, перемігши у фіналі «Портленд Трейл-Блейзерс».[10]

Протягом сезону 1990-1991 ще більше закріпив за себою реноме надійного захисного гравця та вдруге поспіль завоював нагороду найкращого захисного гравця.[7] У плей-оф команда дійшла до фіналу Східної конференції, де була розгромлена «Чикаго». У сезоні 1991-1992 збирав 18,7 підбирань за гру, що дозволило йому стати найкращим підбираючим ліги. Тоді йому вдалось зробити 1,530 підбирань за сезон, що було найкращим показником з часів Вілта Чемберлейна сезону 1971-1972 (1,572 підбирання).[11] У плей-оф у першому раунді «Детройт» поступився «Нью-Йорк Нікс», проте в одному з матчів серії Родман зробив 34 підбирання, що стало його особистим рекордом.

Після не зовсім вдалого попереднього сезону у відставку пішов головний тренер команди Чак Дейлі. Це мало неабиякий негативний вплив на Родмана, який вважав тренера своїм «сурогатним» батьком. Він навіть пропустив літні збори, за що був оштрафований на 68,000 доларів.[5] Під час сезону 1992-1993 його дружина Енні Бейкс, з якою у них була спільна дочка, вирішила розлучитись.[12] Все це, а також невдалий сезон загнали Родмана у депресію. Однієї ночі у лютому 1993 року його знайшли сплячого із зарядженою гвинтівкою у своєму автомобілі. Через чотири роки у своїй автобіографії він зізнався, що хотів покінчити життя самогубством, однак передумав. Натомість він «убив попереднього себе та вирішив жити так, як того він сам захоче». Після закінчення сезону почав вимагати обміну до іншої команди, незважаючи на ще три роки контракту з «Детройтом».

У жовтні 1993 року перейшов до складу «Сан-Антоніо Сперс», команди, яка будувалась навколо зірки Девіда Робінсона.[13] У команді також виступали такі гравці як Дейл Елліс, Віллі Андерсон та Вінні дель Негро.[13] Вже на початку сезону Родман почав показувати перші ознаки нового хлопця, який вбив у собі «скромного» хлопця — він пофарбував волосся як головний герой фільму «Руйнівник».[14] Однак це не завадило йому демонструвати хорошу гру — він знову став лідером ліги за кількістю підборів за гру, збираючи 17,6 відскоків за матч. Також у цей період зіткнувся лобами на майданчику із Стейсі Кінгом та Джоном Стоктоном, відмовлявся покинути майданчик після того, як його було вилучено та мав двохмісячний роман з Мадонною.[15] Єдина людина, яку він поважав в команді, був Джек Гейлі, оскільки той був єдиним, кого не шокував візит Родмана до гей-бару.[16] Незважаючи на 55 перемог у регулярному сезоні, «Сперс» вилетіли вже в першому раунді плей-оф від «Юта Джаз».

Наступного сезону Родман посварився з менеджментом клубу. Через це пропустив перші три матчі команди, потім взяв собі вихідний, 7 грудня був відсторонений від ігор, а 10 грудня нарешті повернувся до складу команди, пропустивши загалом 19 матчів.[17] Після цього травмувався та повернувся, щоб зіграти у 49 матчах. Зазвичай гравців з такою кількістю пропущених матчів не беруть до уваги, коли висвітлюється статистика сезону, але Родман зібрав 823 підбирання, що на 23 більше, щоб бути включеним у статистичні списки. Крім того з 16,8 підбираннями за гру він знову став найкращим підбираючим НБА.[17] У плей-оф допоміг «Сан-Антоніо» дійти до фіналу Західної конференції. Незважаючи на те, що «Сперс» зустрічались з діючим чемпіоном «Х'юстон Рокетс», саме клуб з Сан-Антоніо вважався фаворитом, маючи у своєму складі відмінних захисних гравців Родмана та Робінсона, який до того ж був діючим Найціннішим гравцем НБА. Однак гру вирішив Хакім Оладжувон, який домінував над передньою лінією «Сан-Антоніо», набираючи 35,3 очка у серії. Таким чином у фінал НБА пройшов «Х'юстон».

1995 року перейшов до «Чикаго Буллз» в обмін на Вілла Пердью та грошові кошти. Напередодні «Чикаго» залишив Горас Грант, тому менеджмент клубу намагався його замінити, при цьому ризикнувши, адже на момент обміну Родману було 34 роки.[17] Однак Денніс відмінно вписався у ігрові схеми головного тренера Філа Джексона, набираючи 5,5 очок та 14,9 підбирань за гру. Він знову став першим за кількістю підбирань за матч у НБА, а також допоміг команді поставити рекорд ліги з 72 перемог у сезоні.[18] Проте з дисципліною і далі були проблеми. Наприклад, 1996 року в березневому матчі з «Нью-Джерсі Нетс» він ударив головою рефері матчу. За це був оштрафований на 20,000 доларів та дискваліфікований на шість матчів.[19] У плей-оф допоміг команді стати чемпіонами НБА, коли «Чикаго» обіграв «Сіетл Суперсонікс».[20]

У сезоні 1996-1997 Родман вшосте поспіль став найкращим підбираючим ліги з 16,7 відскоками за гру.[7] Загалом сезон супроводжувався скандалами з Родманом. Окрім постійної грубої гри на майданчику, за яку отримував технічні фоли та вилучення, він ще і вдарив суддю, за що отримав 11-матчеву дискваліфікацію та за що йому довелось заплатити 200,000 доларів.[21] У плей-оф допоміг команді знову виграти чемпіонство НБА, коли «Чикаго» обіграв «Юту».[22]

Наступного року знову очолив список гравців з найбільшою кількістю підбирань за гру — 15.[7] Він збирав 20 підбирань за матч більше 11 разів протягом сезону. Вікові «Буллз» (Родман — 37 років, Джордан — 35 років) дійшли до фіналу НБА, де знову зустрілись з «Ютою». У перших трьох матчах Родман вдало захищався проти головної зірки «Джаз» Карла Мелоуна,[23] але напередодні четвертої гри серії вирішив взяти участь у реслінгу з Галком Гоганом. За це він був оштрафований на 20,000 доларів,[15] проте це не завадило йому знову вдало зіграти проти Мелоуна. Щоправда вже в п'ятому матчі серії дозволив Мелоуну набрати 39 очок. Однак фінальну серію вирішив Майкл Джордан, який забив вирішальні очки через форварда Брайона Расселла. Таким чином «Чикаго» виграло третій титул чемпіона НБА поспіль, а Родман — свій п'ятий загалом.[23]

Наступною командою в кар'єрі гравця була «Лос-Анджелес Лейкерс», до якої він приєднався у січні 1999 року перед початком скороченого через лок-аут сезону. Відіграв за нову команду 23 матчі та був відрахований з її складу.[7]

У сезоні 1999-2000 підписав контракт з «Даллас Маверікс». Зіграв за команду з Далласа 12 матчів, за які встиг отримати шість технічних фолів, двічі бути вилученим та отримати одноматчеву дискваліфікацію.[24] В той же час його ігрові кондиції були на хорошому рівні, які дозволяли йому робити 14,3 підбирань за гру.[25]

Родман у 2005 році у майці «Торпан Поят»

Після «Далласа» на певний час відійшов від баскетболу, присвятивши час кар'єрі у кіно та реслінгу.

2003 року підписав контракт з командою АБА «Лонг-Біч Джем», у складі якої провів один сезон. У її складі став чемпіоном АБА.[26]

В подальшому також встиг пограти за мексиканську «Фуерса Реджіа» (2004)[27], «Орандж-Каунті Краш» з АБА (2004—2005)[28], мексиканську «Тіхуана Дрегонс» (2005—2006)[29], фінську «Торпан Поят» (один матч у 2005 році).

Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Брайтон Бірс» з Великої Британії, за яку він провів три матчі 2006 року.[30]

4 квітня 2011 року було оголошено, що Родмана буде включено до Баскетбольної зали слави.[31]

26 лютого 2013 року Родман відвідав Північну Корею з кореспондентом Раяном Даффі.[49] Метою відвідин було проведення товариських змагань.[50] Він особисто познайомився з лідером Північної Кореї Кім Чен Ином та згодом зазначив, що «вони є друзями на все життя», а також порадив Бараку Обамі зателефонувати Кім Чен Ину.[51][52][53][54]

3 вересня 2013 року Родман знову відвідав Північну Корею.[55] Цього разу він сказав, що у Кім Чен Ина є дочка та що той є хорошим батьком.[56] Він також зазначив, що планує очолити збірну Північної Кореї з баскетболу.[57] Причиною візиту він назвав те, що «намагається відкрити очі Обами та всього світу» та надихнути Обаму зв'язатися з Кім Чен Ином.[58]

У січні 2014 року Родман провів товариський матч у Північній Кореї, де він зібрав свою команду, яка складалася з таких гравців як Кенні Андерсон, Кліфф Робінсон, Він Бейкер, Крег Годжес, Даг Крісті, Сліпі Флойд та Чарльз Сміт.[59]

Згодом Міністерство фінансів США почало розслідування на предмет того, чи не порушував закону Родман, везучи до Північної Кореї подарунки Кім Чен Ину на тисячі доларів.[60]

13 червня 2017 року вкотре здійснив візит до Північної Кореї.[61] Цього разу йому не вдалось зустрітись з лідером держави, але він провів багато зустрічей з спортсменами та Міністром спорту, якому і передав подарунки для Кім Чен Ина.[62]

Вчергове відвідав Північку Корею в червнi 2018 року, заявивши, що він щасливий бути частиною саміту Північна Корея — США.[63]