Денні Гей

Свою кар'єру футболіста розпочав у команді «Вайтакере Юнайтед», з якою став чемпіоном Нової Зеландії в 1995 році[1]. У 1996 році перейшов до «Сентрал Юнайтед», з яким вийшов у серію плей-оф однак у півфіналі клуб поступився його колишньому клубу «Вайтакере Юнайтед».

У 1997 році Денні перебрався в в Австралію у клуб «Перт Глорі» за який відіграв за 2 сезони 42 гри і забив 2 голи у австралійській Національній футбольній лізі[2]. При цьому у 1998 та 1999 роках Гей був визнаний найкращим гравцем клубу.

Влітку 1999 року Гей перейшов в «Лідс Юнайтед», ставши першим новозеландцем, який отримав контракт клубу англійської Прем'єр-ліги[3]. Втім у сезоні 1999/00 Денні виступав у чемпіонаті резервістів[4]. В результаті Гей дебютував у основному складі тільки 13 вересня 2000 року в матчі Ліги чемпіонів проти «Барселони», вийшовши на заміну на 89 хвилині замість Лукаса Радебе.[5]. Завдяки цьому Гей став лише другим новозеландцем після легендарного Вінтона Руфера, що зіграв у найпрестижнішому європейському турнірі. В Прем'єр-лізі дебютував 30 вересня 2000 року в матчі проти «Тоттенгем Готспур»[6][7]. Втім через травми Денні не зумів закріпитись в команді[8] і всього за клуб провів 4 гри в АПЛ і по одній грі в Лізі чемпіонів і Кубку ліги, тому у травні 2002 року покинув команду по завершенню контракту[8].

Сезон 2002/03 Гей провів у складі «Волсолла»[9] в Першому дивізіоні (другий щабель англійського футболу), провівши у складі команди за півтора роки 45 матчів у чемпіонаті[10][8].

На початку 2004 року Гей повернувся в Нову Зеландію, де взяв участь в останньому сезоні австралійської Національної футбольної ліги[11] у складі клубу «Футбол Кінгз»[12]. Пізніше клуб був переформований в «Нью-Зіленд Найтс» для участі в А-лізі, а Гей був призначений першим капітаном клубу[13]. Перший сезон для клубу закінчився невдало і Денні перебрався в австралійський клуб «Перт Глорі»[14], однак у його складі закріпитись не зміг.

Завершив ігрову кар'єру у команді «Вайтакере Юнайтед», за яку виступав протягом 2006—2009 років і був капітаном. За цей час ставав чемпіоном країни[15] і двічі переможцем Ліги чемпіонів ОФК.

29 вересня 1996 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Нової Зеландії в товариській грі проти Оману під час турне збірної по Оману, Саудівській Аравії, Катару та Лівану[16].

Перший гол за збірну Гей забив у матчі проти Фіджі в півфіналі Кубка націй ОФК 1998 року в Австралії[17]. Цей гол став єдиним у матчі і допоміг новозеландцям вийти до фіналу проти Австралії, обігравши яку новозеландці стали чемпіонами Океанії.

Згодом у складі збірної був учасником Кубка конфедерацій 2003 року у Франції. Денні зіграв у двох із трьох матчах — проти Колумбії та Франції, але його команда програла всі три гри і не вийшла з групи.

У 2006 році Гей був призначений капітаном збірної Нової Зеландії, але вже наступного року вирішив завершити кар'єру у збірній. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у її формі 31 матч, забивши 2 голи[18].

Розпочав тренерську кар'єру тренуючи команду коледжу в Окленді, з якою вигравав національний чемпіонат середніх шкіл у 2011,[19] 2014[20] та 2016[21] роках.

Був головним тренером юнацької збірної Нової Зеландії до 17 років з якою виграв юнацький чемпіонат ОФК 2017 року[22], а також керував командою на юнацьких чемпіонатах світу 2015 та 2017 років[23], на першому з яких дійшов до 1/8 фіналу[24], але другого разу не зумів повторити успіх, не вийшовши з групи.

Паралельно з 2017 року Гей тренував «Істерн Сабарбс»[25], з яким став чемпіоном Нової Зеландії у сезоні 2018/19[26].

26 серпня 2019 року був призначений головним тренером збірної Нової Зеландії[27], ставши лише другою в історії людиною, що був і капітаном і головним тренером цієї збірної. До цього це вдавалось лише Рікі Герберту[28]. У першій грі Гея Нова Зеландія програла 1:3 у товариському матчі проти Ірландії[29].

• Денні Гей на сайті ФІФА (англ.)

• Денні Гей на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Денні Гей на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)