Дерек Джармен

Дерек Джармен народився в передмісті Лондона Нортвуді 31 січня 1942. Його батько Ланселот Елворті служив у Королівських військово-повітряних силах; мати, Елізабет Евелін Паток походила з сім'ї, пов'язаної з чайними плантаціями і страхуванням в Індії. З 1961 року навчався у Королівському Університеті Лондона, вивчаючи англійську мову, історію та історію мистецтв. Брав участь в роботі драматичного гуртка, роблячи дизайн для спектаклів. Є художнім редактором студентського часопису «Люцифер». З 1963 року відвідував Школу Мистецтв Слейд при Університетському коледжі Лондона де вивчав живопис і театральний дизайн.

До 1970 року Дерек Джармен прийшов в кіноіндустрію вже як відомий театральний декоратор. Він виступав в ролі художника фільму «Дияволи», поставленого Кеном Расселом. C 1971 року Дерек Джармен почав знімати свої перші короткометражні фільми. Працюючи з плівкою «Super 8 mm», він зняв 17 короткометражок до виходу в 1976 року стрічки «Себастьян». До формату «Super 8 mm» Джармен повертався упродовж усього свого життя, використовуючи його і в деяких своїх повнометражних фільмах. Суперечливий для Британії 70-х років «Себастьян» показував події з життя Святого Себастьяна, піднімаючи тему гомосексуальності з позитивної точки зору. При цьому фільм притягнув до себе увагу ще і тим, що був першим фільмом, повністю знятим на латинській мові. Музику для «Себастьяна» написав Брайан Іно, що згодом часто співпрацював з Джарменом.

Наступною роботою Джармена стала культова сьогодні стрічка «Ювілей». У фільмі, що вийшов на екрани в 1978 році, знятому в естетиці панк-рок культури, відображена історія королеви Єлизавети I, що подорожує у часі в XX столітті, зануреному в розруху і хаос. «Ювілей» вважається першим британським «панк-фільмом». У самому фільмі «засвітилися» Тойя Віллкокс, Памела Рук, Нелл Кембелл, Адам Ант, а також групи «Siouxsie and the Banshees» та «The Slits».

У 1979 році Джармен екранізував п'єсу Шекспіра «Буря», після чого протягом 7 років продовжував знімати короткометражні фільми, при цьому збираючи кошти для наступної стрічки «Караваджо». Фільм, присвячений життю італійського художника Караваджо, вийшов в прокат у 1986 року, не в останню чергу завдяки телевізійній компанії «Channel 4». З цієї миті практично усі фільми режисера створювалися за допомогою телевізійних компаній і завдяки цьому демонструвалися на телебаченні. З «Караваджо» також почалася співпраця Джармена з акторкою Тільдою Суїнтон.

Будинок Дерека Джармена в Дангенесі

22 грудня 1986 року у Джармена було діагностовано ВІЛ. З початку 80-х Дерек Джармен був однією з небагатьох публічних осіб у Великій Британії, що не приховували своєї гомосексуальної орієнтації і що привертали увагу громадськості до проблем СНІДу.

Складнощі, з якими зіткнувся Джармен при створенні «Караваджо», змусили режисера знову повернутися до формату «Super 8 mm»: фільми «Уявний Жовтень» і «Розмова з ангелами» були зняті саме на цю плівку. Також у 1980-ті Джармен активно займався виробництвом музичних кліпів. За ці роки були зняті кліпи для таких груп і музикантів, як «Throbbing Gristle», «Orange Juice», Марк Алмонд, «The Smiths», Matt Fretton і «Pet Shop Boys».

Наступною віхою у творчому шляху Дерека Джармена став фільм «Арія» — музична стрічка, що складається з 10 фрагментів, один з яких, разом з Ніколасом Роугом, Кеном Расселлом, Жан-Люком Годаром, Робертом Олтменом і іншими зробив Джармен.

У 1988 року вийшла стрічка «На Англію прощальний погляд», присвячена сучасному життю Великої Британії і драматичним змінам, що відбуваються в ній. За цей фільм Джармен удостоївся премії «Тедді».

Під час створення фільмів «Реквієм війни» і «Сад» Джармен важко захворів. Хоча хвороба і не перешкодила закінчити фільми, потім режисер створив лише три фільми. У 1991 року Джармен екранізував «Едуарда II» (за п'єсою Крістофера Марлоу), який присвячений проблемам гомосексуальності і вважається найрадикальнішим фільмом Джармена на цю тему. Потім він зняв псевдобіографічну драму про життя відомого філософа «Вітгентштейн». Не дивлячись на те, що Людвіга Вітгенштейна представлено в ній гомосексуалом, сам Джармен погоджувався, що яких-небудь переконливих підстав вважати філософа таким немає[2].

Останній фільм Джармена «Блю» був знятий у 1993 року вже сліпим і помираючим від СНІДу режисером. Прем'єра фільму відбулася на каналі британського телебачення «Channel 4» спільно з радіостанцією BBC Radio 3, які одночасно транслювали картинку і звукову доріжку відповідно.

Джармен помер 19 лютого 1994 року. Незабаром після смерті режисера вийшла компіляція його короткометражних фільмів з саундтреком від Брайна Іно «Світляк».

Перераховані лише повнометражні фільми.

• The Sex Pistols: The Sex Pistols Number One (1976).
• Маріанна Фейтфул: «Broken English», «Witches' Song», and «The Ballad of Lucy Jordan» (1979)
• Throbbing Gristle: TG Psychic Rally in Heaven (1981).
• Steven Hale: «Touch The Radio Dance» (1984).
• Orange Juice: «What Presence?!» (1984).
• Марк Алмонд: «Tenderness Is a Weakness» (1984).
• The Smiths: «The Queen Is Dead», «Panic», «There Is a Light That Never Goes Out» «Ask» (1986)
• Matt Fretton: «Avatar» (1986)
• Pet Shop Boys: «It's a Sin», «Rent», and «Projections».

Перераховані основні нагороди і номінації. Повний список див. на IMDb.com

• Roger Wollen. Derek Jarman: A Portrait — London: Thames & Hudson, 1996 — ISBN 978-0-500-01723-4
• Toney Peake. Derek Jarman: A Biography — London: Overlook Hardcover, 2000 — ISBN 978-1-58567-066-6
• А. Андронова. Дерек Джармен. Жизнь как искусство — С-Пб: Любавич, 2011 — ISBN 978-5-86983-324-2(рос.)

• Дерек Джармен на сайті IMDb (англ.)
• Дерек Джармен на Find-A-Grave
• Slowmotionangel.com Неофіційний сайт (англ.)
• Книга Дерека Джармена «Хрома»
• Книга Дерека Джармена «Сучасна природа»