New Queer Cinema
New Queer Cinema або Queer New Wave (англ. Нове «квір» кіно, англ. Нова «квір» хвиля) — напрямок в американському незалежному кінематографі, що виник на початку 1990-х років, у рамках якого відкрито висвітлювалися питання квір-культури, політики та ідентичностей.
Походження терміна
Термін New Queer Cinema уперше вжила відома американська кінокритик і феміністка Б. Рубай Річ (B. Ruby Rich[1]) на початку 1990-х років у низці публікацій (британського кінематографічного часопису Sight & Sound, нью-йоркського щотижневика The Village Voice). Цим терміном вона описала ряд фільмів, які були радикальними за формою й агресивними у їхній підтримці сексуальної ідентичності, котрі кинули виклик гетеронормативному статусу-кво й заохочували позитивні образи лесбійок та геїв, які виступали в русі гей-емансипації.
Передумови явища
Гей-тематика з'явилася в американському кінематографі з початку 1940-х років і була властива здебільшого авангардним стрічкам. У цій течії можна зауважити таких кінорежисерів як Кеннет Енґер, Грегорі Маркопулос[2], Кертіс Геррінгтон[3]. Для їхніх фільмів були характерні наднизькі бюджети, незалежність від великих студій і практично повна відсутність глядачів.
У 1960-х термін «авангардні» перейшов у термін «незалежні», а на зміну Енгеру і Маркопулісу прийшли Джек Сміт[4], Варрен Сонберт[5] і Енді Ворхол. Фільми останнього сьогодні вважаються зразком гомоеротичного кіно.
Наприкінці 1970-х — початку 1980-х гей-тематику стали висвітлювати переважно самі представники сексуальних меншин. Більшість фільмів, що виходили тоді, не мали якої-небудь кінематографічної цінності і були цікаві виключно представникам ЛГБТ-спільноти.
Різке зростання захворюваності ВІЛ-інфекцією наприкінці восьмидесятих привело до зростання гомофобії в суспільстві у зв'язку з тим, що сексуальні меншини звинувачувалися в поширенні епідемії. Подібне соціальне напруження призвело до актуалізації гей-тематики серед молодих перспективних режисерів, що бажають дати неупереджену оцінку ситуації, що склалася в США. Так з'явилася нова «квір»-хвиля кінематографу.
New Queer Cinema
До нової «квір» хвилі можна віднести наступних діячів кіно:
Режисери
- Дерек Джармен («Едуард II»)
- Грегг Аракі («Оголений дріт», «Покоління DOOM» і т. д.)
- Брюс Ля Брюс («Мене це не стосується»)
- Ґас Ван Сент («Мій власний штат Айдахо»)
- Том Келін («Непритомність»)
- Крістофер Мюнх («Годинники і часи»)
- Тодд Гейнс («Отрута»)
- Ісаак Жульєн («Молоді душі повстанців»)
- Джон Кемерон Мітчелл («Хедвіг і злощасний дюйм» (2001), Клуб «Shortbus» (2006))
- Брюс Лабрюс («Gerontophilia» (2013)
Продюсери
- Крістін Вакон («Отрута», «Непритомність»)
- Андреа Сперлінг («Годинники і часи»)
Нова «квір»-хвиля в американському кінематографі не була єдиною течією — продюсери і режисери підходили до висвітлення питань сексуальності принципово з різних сторін. Це могло бути як гомоеротичне захоплення, так і хвороблива неприязнь; жанри фільмів, що випускалися, мінялися від цинічних чорних комедій до безжальних трагічних драм. Об'єднавчим чинником була лише квір-тематика і неординарна форма подання.
Англійського кіноавангардиста Дерека Джармена було названо «батьком» нової «квір»-хвилі в американському кінематографі. Його сміливість, винахідливість і трагічна доля стали еталонними для режисерів нової хвилі.
Сьогодні терміном New Queer Cinema стали називати незалежні фільми про ЛГБТ. Ці фільми, як правило, малобюджетні і, часто фінансуються з благодійних фондів.
Вплив на Голлівуд
Творчість режисерів New Queer Cinema вплинула на Голлівуд, де стали з'являтися й отримувати визнання фільми про геїв і лесбійок («Філадельфія», «Хлопці не плачуть», «Гарві Мілк», «Горбата гора» та ін.).
Фільм «Горбата гора», в основі якого лежить історія любові ковбоїв-геїв, в 2006 році мав 8 номінацій на премію «Оскар», у трьох з яких отримав перемогу. Ця подія викликала широкий резонанс у пресі, оскільки це фактично перший фільм про кохання між чоловіками, висунений на таку кількість «Оскара».
Бібліографія
- Michele Aaron. New Queer Cinema: A Critical Reader. — New Jersey : Rutgers State University, 2004. — С. 204. — ISBN 0-8135-3486-0.
- Vito Russo. The Celluloid Closet : Homosexuality in the Movies. — Harper Paperbacks, 1987. — С. 384. — ISBN 0-06-096132-5.
- Harry M. Benshoff. Queer Images : A History of Gay and Lesbian Film in America (Genre and Beyond). — Rowman & Littlefield Publishers, Inc, 2005. — С. 336. — ISBN 0-7425-1972-4.