Десантні транспорти-доки типу «Сан-Антоніо»

USS Arlington (LPD-24). Серпень 2014

Старт конвертоплану MV-22 Osprey з USS New York (LPD 21)

На початку 1990-х років ВМФ почав розглядати концепцію побудови серії кораблів нового класу — амфібійних транспортних доків (англ. Amphibious Transport Docks), які здатні своїми засобами проводити десантування на берег вантажних і бойових машин, спорядження, яке він перевозить. Конкурс на побудову 8 таких кораблів 1996 виграв консорціум з корабельнею Avondale Shipyard[6] завдяки програмі їхньої комп'ютеризації. Ще 4 кораблі повинна була виготовити корабельня Bath Iron Works[7].З 1997 ВМФ почав досліджувати нові ІТ-технології для зменшення чисельності екіпажів. З 1998 виявили значні проблеми з ефективністю використання комп'ютерів. Через фінансові проблеми корабельні змінювали власників, поки 2002 замовлення на усі кораблі даної серії не перейшли до корпорації Northrop Grumman. Головний корабель серії LPD-17 2005 прийняв флот із значними недоліками. Незабаром ураган Катріна пошкодив корабельні, що затримало добудову решти кораблів серії. НА LPD-17 виявлені недоліки змогли усунути в корабельні у серпні 2008 через брак коштів у ВМФ (5 років пізніше плану). LPD-18 передали флоту 2006 недобудованим і він здійснив 2009 перший вихід в море.

Транспортні доки типа «Сан-Антоніо» задумані як універсальні кораблі-трансформери ХХІ ст., які при десантуванні можуть використовувати конвертоплани Bell Boeing V-22 Osprey, перспективні плавучі бронетранспртери EFV, десантні кораблі на повітряній подушці класу LCAC та майбутні десантні засоби. Водотоннажність класу San-Antonio (25.000 т) у 1,45 разів більший за клас Austin, але при цьому він вміщує менше морських піхотинців (екіпажі машин, що перевозяться), але має вдвічі більше місця для десантно-транспортних засобів, літаків.

Польотна палуба і двері ангару USS Mesa Verde

Затримки з будівництвом кораблів типу «Сан-Антоніо» змушують продовжити термін використання кораблів, які вони повинні замінити (кораблі Austin-класу 40 років). Ця затримка негативно впливає на впровадження нових систем зброї, умови перевезення десанту. Крім того можуть виникнути проблеми з нестачею кораблів, адже 12 старих кораблів вже виведені зі складу флоту. Десантні платформи класу San-Antonio повинні перебувати у складі флоту до середини ХХІ ст.

Транспортний док LCAC у затоплюваній палубі USS Mesa Verde (LPD 19)

Кораблі даної серії планували назвати на честь міст США. Але LPD-19 USS Mesa Verde[8] назвали на честь національного парку Меса-Верде. Після терористичних актів 11 вересня 2001 року LPD-21 назвали на честь штату Нью-Йорк. У форштевні корабля використано 7,5 т переплавленого металу з руїн Всесвітнього торгового центру. На згадку жертв терористичного акту LPD-24 назвали Arlington County, де терористи атакували Пентагон, LPD-25 Somerset County, де впав літак United-Airlines-Flug 93[9]. LPD-26 назвали на честь колишнього морського піхотинця Джона Мирта[10].

Розріз кораблів типу «Сан-Антоніо»

Затоплювана палуба з відкритою кормовою апареллю

Корпус кораблів має макс. водотоннажність 25.000 т занурення 7 м, довжину 208,5 м і ширину 31,9 м, достатню для проходження Панамського каналу. Корпус, надбудови виготовлені з сталі, верхні частини з композитних матеріалів. На основі досвіду побудови корабля Sea Shadow, есмінців класу Arleigh Burke борти виконали з нахилом для зменшення ЕПР. Однак у конструкції є зони із збільшеним відбиттям сигналів РЛС, які командування ВМФ намагається усунути при модифікації кораблів.

Значну частину корабля займає злітна палуба і ангар для гелікоптерів — 2×Boeing-Vertol CH-46 (англ.), чи 3×Bell AH-1 Cobra (3×Sikorsky S-65 (англ.)), чи 1×Bell Boeing V-22 Osprey. При потребі на палубу може сісти для дозаправки AV-8B Harrier II.

У кормі розміщена затоплювана палуба з апареллю, де можуть перевозитись 2×LCAC чи 1×Landing Craft, Utility (англ.). Також тут можна розмістити 12×AAV-P7 або 12×EFV. У середній і передній частинах корабля на трьох палубах площею 2300 м³ можна розмістити 14×AAV-P7, ще 700 м³ призначено для боєприпасів, 1200 м³ для палива транспортних засобів.

Чотири дизелі Fairbanks, Morse and Company (англ.) з турбонаддувом потужністю 2×41.600 к.с. через два редуктори приводять у рух два гребні гвинти. Також встановлено 5 × дизель-генераторів Caterpillar по 2500 кВт.

Схема корабля типу «Сан-Антоніо»

На носі і кормі розміщено 2×30-мм vjlbasrfws. гармати M242 Bushmaster (англ.), проти невеликих цілей на близькій відстані. Для захисту від ворожих ракет розміщено ×RIM-116 Rolling Airframe Missile. Було заплановано розмістити системи вертикального запуску для ракет[11]. Згодом їх через певні проблеми не встановили на перших кораблях, хоча місце для них зарезервовано. Електронна система AN/SLQ-32 (англ.) призначена для радіоелектронного захисту, а AN/SLQ-25 Nixie (англ.) для боротьби з ворожими торпедами. Для захисту від самонавідних теплових боєголовок ракет передбачено системи Mark 36 SRBOC (англ.).

На кораблі може розміститись 360 членів екіпажу (28 офіцерів) і 699 морських піхотинців (66 офіцерів). При екстрених ситуаціях розміщується 800 піхотинців. Тут є 2 операційні, шпиталь на 24 особи, тренажерний зал.

• Універсальні десантні кораблі типу «Америка»
• Універсальні десантні кораблі типу «Містраль»
• Ескадренні есмінці-вертольотоносці типу «Х'юга»
• Крейсери-вертольотоносці типу «Андреа Доріа»
• Командні кораблі типу «Блю Рідж»

• Amphibious Transport Dock — LPD (англ.)
• LPD-17 SAN ANTONIO Class (англ.)
• San Antonio Class Landing Platform Dock, United States of America (англ.)