Джабір аль-Ахмад аль-Джабір ас-Сабах

Народився в Ель-Кувейті. Був третім сином еміра Ахмада, належав до династії ас-Сабах, яка править Кувейтом від XVIII століття[4].

Освіту здобував в школах «аль-Мубарякія», «аль-Ахмед» і «аль-Шаркія», згодом приватно навчався релігії, англійської та арабської мов і наук.

У 1949—1959 рр. — працював на посаді директора громадської служби регіону Ахмаді.

У 1959—1961 рр. — керував департаментом фінансів і промисловості в уряді.

У 1961—1965 рр. — перший міністр фінансів і промисловості незалежного Кувейту. Під його керівництвом, завдяки доходам від видобутку нафти, невеличка племінна держава перетворилася на сучасну урбанізовану з одним з найбільших в світі зростанням капіталу. Ввів в обіг першу національну валюту — кувейтський динар.

У 1963—1965 рр. — одночасно заступник прем'єр-міністра.

У 1965—1977 рр. — прем'єр-міністр Кувейту.

У травні 1966 року указом еміра призначений спадкоємцем престолу. 31 грудня 1977 року він успадкував трон свого двоюрідного дядька — 12-го еміра Кувейту Сабаха III, який помер від раку[4].

У 1986 році розпустив Національні збори Кувейту.

2 серпня 1990 року, при вторгненні іракських військ в країну, втік до Саудівської Аравії, де очолив уряд у вигнанні, з резиденцією в розкішному готелі Дахрану. 15 березня 1991 року, після звільнення країни міжнародною військовою коаліцією під патронажем ООН, повернувся і відновився на престолі.

У 1999 році за його пропозицією була ініційована поправка до виборчого закону, що дозволяє жінкам голосувати і займати урядові посади. Проект був відхилений Національними зборами і не вносилося знову до 2005 року, поки парламент не дарував жінкам політичні права.

Вніс внесок у створення Ради співробітництва арабських держав Перської затоки, «Фонду майбутніх поколінь» і в об'єднання Північного і Південного Ємену.

У вересні 2000 року, після перенесеного інсульту, відправився на 4 місяці до Великої Британії для лікування.

15 січня 2006 року він помер від крововиливу в мозок. Його владу успадкував кронпринц Саад аль-Абдулла ас-Салем ас-Сабах. Уряд оголосив про 3-годинне припинення діяльності та про 40-денний траур[4].

Мав багато дружин та понад 40 дітей.

• Лицар великого хреста ордена святого Михайла і святого Георгія (GCMG) — 1979
• Великий хрест ордена Великої зірки Югославія — тисяча дев'ятсот сімдесят дев'ять
• Нашийна стрічка ордена Бадра Саудівська Аравія
• Нашийна стрічка ордена Нілу (Єгипет)
• Нашийна стрічка ордена Хуссейна ібн-Алі (Йорданія)
• Нашийна стрічка ордена Незалежності Тунісу
• Нашийна стрічка ордена незалежності Катар а
• Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону (Франція) — 1989
• Велика орденська стрічка Національного ордена Кедра (Ліван)
• Велика орденська стрічка Цивільного ордена 1-го класу (Оман)
• Велика орденська стрічка ордена Честі 1-го класу (Судан)
• Вища громадянська нагорода Орден Пакистану (Пакистан)
• Велика наплічна стрічка ордена Mugunghwa (Південна Корея)
• Нашийна стрічка вищого ордена Хризантеми (Японія) — 1995
• Зірка 1-го класу республіки (Індонезія)
• Лицар Великого хреста ордена Лазні (GCB) — 1995
• Нашийна стрічка ордена Мухамадії (Марокко) — 2004[4]