Джанні Командіні

Народився 18 травня 1977 року в місті Чезена на півночі Італії. З дитинства хлопчик мріяв футболом. На щастя, однойменна команда з його міста в ті роки грала на непоганому як для себе рівні — балансувала між Серією А та Серією Б. У першу команду «Чезени» Джанні перейшов всього в 17 років, але за два сезони зіграв лише один матч. Для отримання ігрової практики юнак був відданий в тосканський «Монтеваркі», який грав в Серії С1. Через рік Командіні повертається в рідне місто, але його ліга залишається тією ж самою — «Чезена» вилітає з Серії Б. У найближчі два сезони Джанні забиває 20 голів і допомагає клубу спочатку піднятися в Серію Б, а після і закріпитися в ній.

Влітку 1998 року генеральний директор «Віченци» Сержіо Гаспаріні викуповує трансфер гравця, але все ж на наступний сезон, залишаючи нападника в «Чезені», в якому Джанні забив 14 голів. Після закінчення сезону Командіні перейшов в «Віченцу», де провів свій найкращий сезон з 20 забитими м'ячами, завершуючи сезон на першому місці і домагаючись просування до Серії А.

Після цього 2 липня 2001 року футболіста придбав «Мілан», який запропонував суму приблизно в 20 млрд лір за трансфер італійського форварда. Почав у «Мілані» Джанні забивши гол загребському «Динамо» у кваліфікації Ліги чемпіонів[1]. Але не міг потіснити позиції Олівера Біргоффа і Андрія Шевченка як ведучої пари форвардів команди. Джанні ж доводилося сидіти на лавці запасних, зрідка виходячи на заміни[2].

Однак сам «Мілан» в тому сезоні лихоманило. Команда не вийшла з другої групи в Лізі чемпіонів, а в чемпіонаті з самого старту не могла протистояти «Ювентусу» і римським грандам. Тому в квітні 2001 року керівництво «Мілана» приймає рішення звільнити тренера Альберто Дзаккероні. Кінцівку сезону вирішено було довірити легенді клубу Чезаре Мальдіні.

Дербі з «Інтером» мало найважливіше турнірне значення: обидві команди намагалися завоювати останню путівку в Лігу чемпіонів. Обидві команди встигли змінити тренерів (в «Інтері» замість Марчелло Ліппі прийшов Марко Тарделлі), обидві страждали від травм провідних гравців. Але оскільки «синьо-чорні» в останніх матчах демонстрували кращу форму, саме вони позиціонувалися як фаворити дербі. У світлі цього Чезаре, який в своїх перших матчах не змінював пару форвардів, вирішив довіритися молодому італійцеві. Вже на третій хвилині Сержіньйо віддав вивірений пас між Лораном Бланом і Маттео Феррарі, і Джанні, вже падаючи, вдарив повз Себастьяна Фрея. Проти «Інтера» спрацювала їх же тактика — за всяку ціну утримати Шеву, в результаті чого за Командіні залишилося просто нікому стежити. Другий гол стався за такою ж схемою — Сержіньйо просто на великій швидкості пішов від Блана і з флангу навісив у штрафну. І знову захист «синьо-чорних» занадто захопилася Шевою, а Джанні просто переграв в повітрі самотнього Феррарі 2:0. Далі «Мілан» просто знущався над найлютішим ворогом, а Шевченко поліпшував свої позиції в гонці бомбардирів, завершивши матч з розгромним рахунком 6:0[3]. Загалом в своєму першому сезоні в Серії А він провів всього 13 ігор, реалізувавши два голи у формі «россонері», обидва в дербі проти «Інтера».

Влітку 2001 року форвард разом з партнером по команді Луїджі Салою перейшов в «Аталанту» за 8 млрд. лір[4], в складі якої грав в основі, але забив лише всього 4 рази. Він залишається в Бергамо і в сезоні 2002/03 і бере участь в 10 матчах чемпіонату, а в наступному сезоні, в січні, переходить в «Дженоа», але не знаходить постійного місця в складі. У сезоні 2004/05 бере участь в кількох матчах спочатку в «Аталанті», а потім в клубі «Тернана» з Серії В, куди потрапив в січні 2005 року як частина угоди по переходу Джуліо Мільяччо в зворотньому напрямку[5].

У 2006 році внаслідок фізичних проблем завершує професійну кар'єру футболіста у віці 29 років. Після чого повернувся в Чезену, де відкрив ресторан і почав грати за аматорський клуб «Polisportiva Forza Vigne» заснований в 1983 році батьком Паоло[6] .

Протягом 1998—2000 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. Джанні викликали ще з Серії С1. Командіні був основним у збірній, зазвичай граючи в атаці разом з Ніколою Вентолою. У цьому статусі він став молодіжним чемпіоном Європи 2000 року, коли італійці обіграли у фіналі чехів[7]. Після цього Командіні того ж року поїхав і на Олімпіаду, але там його команда виступила набагато менш успішно, поступившись у чвертьфіналі іспанцям[8]. Всьогоа молодіжному рівні зіграв у 19 офіційних матчах, забив 6 голів.

• Молодіжний чемпіон Європи: 2000
• Переможець Серії В: 1999/00
• Переможець Серії С1: 1997/98

• Статистика на сайті www.tuttocalciatori.net (італ.)
• Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. (італ.)