Джеральдін Ферраро

Джеральдін Енн Ферраро (англ. Geraldine Anne Ferraro; 26 серпня 1935(19350826), Ньюбург, Нью-Йорк 26 березня 2011, Бостон, Массачусетс) американська політик-демократ, член Палати представників США (19791985).

Джеральдін Ферраро
англ. Geraldine Ferraro
Народилася 26 серпня 1935(1935-08-26)[1][2][3]
Ньюбург (Нью-Йорк), Орандж, штат Нью-Йорк, США
Померла 26 березня 2011(2011-03-26)[4][1][…] (75 років)
Бостон, США[5]
·мієломна хвороба[5] і пневмонія
Країна  США
Діяльність політична діячка, адвокатка, дипломат, письменниця, автобіографістка
Alma mater Marymount Manhattan Colleged, Fordham University School of Lawd[5] і Фордгемський університет
Знання мов англійська
Заклад Гарвардський університет і Джорджтаунський університет
Посада член Палати представників США, Democratic Caucus Vice Chairman of the United States House of Representativesd, United States Ambassador to the United Nations Human Rights Councild, посол, член Палати представників США[6][7], член Палати представників США[6][7] і член Палати представників США[6][7]
Партія Демократична партія США
Конфесія католицтво[5]
У шлюбі з John Zaccarod
Автограф
Нагороди
IMDb ID 0274170

Життєпис

Джеральдін Енн Ферраро народилася 26 серпня 1935 року в Ньюбурзі, штат Нью-Йорк.[8] Ферраро відвідувала парафіяльну школу Mount Saint Mary's у Ньюбурзі. Ферраро якийсь час жила в пансіоні на горі Святої Марії, потім деякий час відвідувала парафіяльну школу в Південному Бронксі. Починаючи з 1947 року, вона відвідувала парафіяльну академію Мерімаунт в Террітауна, штат Нью-Йорк.[9] Ферраро навчалась в коледжі Мерімаунт Манхеттен,[10] іноді працюючи на двох або трьох роботах одночасно. Ферраро отримала ступінь бакалавра англійської мови в 1956 році; вона була першою жінкою в сім'ї, яка отримала вищу освіту. Вона також здала іспит на ліцензованого шкільного вчителя. Ферраро почала працювати вчителем початкової школи в державних школах в районі Асторія[8]. Будучи незадоволеною, вона вирішила вступити на юридичний факультет. У 1960 році вона здобула ступінь доктора юридичних наук з відзнакою у юридичній школі Фордемського університету.[11]

Виховуючи дітей, Ферраро 13 років працювала неповний робочий день цивільним адвокатом у фірмі нерухомості свого чоловіка.[11] Крім того, вона іноді працювала для інших клієнтів і виконувала деяку роботу на громадських засадах в суді з сімейних справ. Вона проводила час у місцевих демократичних клубах, що дозволило їй підтримувати контакти в межах юридичної професії та брати участь у місцевій політиці та кампаніях. Організовуючи суспільну опозицію, Ферраро зустріла юриста і демократичного діяча Маріо Куомо, який став її політичним наставником.[12] У 1970 році вона була обрана президентом Жіночої асоціації адвокатів округу Квінз. Наступного року Ферраро було призначено до нового Спеціального бюро жертв, яке переслідувало справи, пов’язані із зґвалтуванням, жорстоким поводженням з дітьми, жорстоким поводженням з дружиною та домашнім насильством.[11]

Перша постійна політична робота Ферраро з'явилася в січні 1974 року, коли вона була призначена помічником окружного прокурора округу Квінз. У 1978 році її прийняли до адвокатури Верховного суду США.

З 1979 по 1985 рік Джеральдін Ферраро представляла у Палаті представників США один з округів штату Нью-Йорк. У 1984 році Ферраро стала першою жінкою, що балотувалася на посаду віцепрезидента США, але зазнала поразки. Вона була напарницею Волтера Мондейла, який програв вибори республіканцеві Рональду Рейгану.

У період з 1993 по 1996 рік Ферраро представляла США у Раді ООН з прав людини. Також Ферраро входила до Американської організації за мир на Кавказі.

У 2008 році Ферраро очолювала фінансовий комітет виборчого штабу Гілларі Клінтон. Їй довелося відмовитися від участі в передвиборчій кампанії після скандалу, пов'язаного з необережними висловлюваннями, допущеними нею на адресу Барака Обами.

Нагороди та відзнаки

Ферраро була прийнята до Національної зали слави жінок в 1994 році.[13] Ферраро отримала почесні ступені в 1980-х і на початку 1990-х років в Манхетенському коледжі Мерімаунта (1982), Юридичній школі університету Нью-Йорка (1984), Гантерському коледжі (1985), Університеті штату Нью-Йорк (Платтсберг) (1985), Коледжі Бока-Ратона (1989), Державному університеті Вірджинії (1989), Муленберзькому коледжі (1990) та Потсдамському коледжі (1991).[14] Згодом вона отримала почесну ступінь Західного резервного університету Кейса (2003 р.).[14]

Під час перебування в Конгресі Ферраро отримала численні нагороди від місцевих організацій у Квінзі.[15]

У 2007 році Ферраро отримала нагороду за життєві досягнення від Фонду «Сини Італії».[16] У 2008 році Ферраро була першим лауреатом щорічної премії «Trailblazer» від Національної конференції жіночих адвокатських асоціацій[17] та отримала нагороду Едіт І. Співак від Асоціації юристів округу Нью-Йорк.[18] У 2009 році палата представників прийняла закон, який закликав до перейменування поштового відділення в Лонг-Айленд-Сіті в Квінзі в Ферраро.[19]

У 2018 році Ферраро була обрана Національним проектом жіночої історії в якості однієї з лауреатів Місяця жіночої історії в США.[20]

Примітки

  1. SNAC — 2010.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. FemBio: Банк інформації про видатних жінок
  4. http://www.huffingtonpost.com/2011/03/26/geraldine-ferraro-dead-dies_n_840995.html
  5. http://archive.boston.com/news/local/massachusetts/articles/2011/03/26/first_vp_candidate_geraldine_ferraro_dies_at_75/
  6. https://www.congress.gov/member/geraldine-ferraro/F000088
  7. Biographical Directory of the United States Congress
  8. Perlez, Jane (10 квітня 1984). WOMAN IN THE NEWS; DEMOCRAT, PEACEMAKER: GERALDINE ANNE FERRARO (Published 1984). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 березня 2021.
  9. John Zaccaro Fiance of Geraldine Ferraro.
  10. The Making of a Trailblazer.
  11. Raab, Selwyn (21 липня 1984). EX-COLLEAGUES PRAISE REP. FERRARO AS LAWYER (Published 1984). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 березня 2021.
  12. Buckley, Cara (28 березня 2011). Of Ferraro’s Roles in Many Arenas, a Favorite: Gerry From Queens (Published 2011). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 березня 2021.
  13. National Women's Hall of Fame - Women of the Hall. web.archive.org. 1 травня 2008. Процитовано 12 березня 2021.
  14. Case Western Reserve University. web.archive.org. 6 червня 2011. Процитовано 12 березня 2021.
  15. Wayback Machine. web.archive.org. 9 вересня 2008. Процитовано 12 березня 2021.
  16. Blank Rome Government Relations LLC > Geraldine Ferraro Receives Lifetime Achievement Award from Sons of Italy. web.archive.org. 8 липня 2011. Процитовано 12 березня 2021.
  17. Geraldine Ferraro Honored at National Conference of Women's Bar Associations with Trailblazer Award.
  18. Geraldine Ferraro to Receive NYCLA's Edith I. Spivack Award on March 17.
  19. News | Bill passes to rename Queens Post Office after Geraldine Ferra…. archive.ph. 17 вересня 2012. Процитовано 12 березня 2021.
  20. Lord, Debbie. National Women's History Month: What is it, when did it begin, who is being honored this year?. KIRO (амер.). Процитовано 12 березня 2021.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.