Рада ООН з прав людини

**Рада ООН з прав людини**
Рада ООН з прав людини
	англ. United Nations Human Rights Council
Тип	рада; principal organ of the United Nationsd
Засновано	15 березня 2006
Сфера	громадянські права[1] і Міжнародний пакт про громадянські та політичні права[1]
Галузь	права людини
Штаб-квартира	Женева
Попередник	Комісія з прав людини ООНd[2]
Керівник	Nazhat Shameemd[3]
Вебсайт	ohchr.org/EN/HRBodies/HRC/Pages/Home.aspx; ohchr.org/FR/HRBodies/HRC/Pages/Home.aspx; ohchr.org/SP/HRBodies/HRC/Pages/Home.aspx; ohchr.org/RU/HRBodies/HRC/Pages/Home.aspx; ohchr.org/RU/HRBodies/HRC/Pages/Home.aspx; ohchr.org/CH/HRBodies/HRC/Pages/Home.aspx
	Рада ООН з прав людини у Вікісховищі

Рада ООН з прав людини (англ. The United Nations Human Rights Council, UNHRC) — міжнародний правозахисний орган в системі ООН, що замінив Комісію ООН з прав людини (UNCHR). Рада з прав людини є допоміжним органом Генеральної Асамблеї ООН. Перше засідання Ради пройшло 19 червня 2006 року[4]. Вона є головною в обговоренні і співпраці з прав людини. Здійснює загальні дослідження, готує рекомендації та проєкти міжнародно-правових актів у сфері захисту прав людини, заслуховує доповіді спеціально створених нею допоміжних органів.

Попередник

Рада була утворена у 2006 році на базі Комісії ООН з прав людини, яка діяла з 1946. Раду очолює Верховний Комісар ООН з прав людини.

Комісія ООН з прав людини була створена 10 грудня 1946 року за рішенням Генеральної асамблеї ООН від 16 листопада 1946 року на основі статті 68 Статуту ООН. На неї було покладено надання допомоги Економічній і Соціальній Раді ООН (ЕКОСОР) при виконанні нею завдань з захисту прав людини.

15 березня 2006 року Комісія, на основі резолюції 60/251 Генеральної Асамблеї ООН, була перетворена на Раду ООН з прав людини. Рада складається з 47 держав-членів, які обираються згідно регіонального представництва. Інші держави мають статус спостерігача.

Резолюція про створення Ради визначила її основне завдання — проведення всеосяжних періодичних оглядів та виконання кожною державою її зобов'язань у сфері прав людини, які забезпечують універсальність і однакове ставлення до всіх держав, тобто універсальні періодичні огляди (УПО).

Склад

Термін	Африка (13)	Азія (13)	Східна Європа (6)	Латинська Америка (8)	Західна Європа та інші (7)
2016—19	Єгипет Руанда Туніс ПАР	КНР Ірак Японія Саудівська Аравія	Хорватія Угорщина	Бразилія Куба	Велика Британія США
2015—18[5]	Бурунді Кот-д'Івуар Ефіопія Кенія Того	Південна Корея Киргизстан Монголія Філіппіни ОАЕ	Грузія Словенія	Еквадор Панама Венесуела	Бельгія Німеччина Швейцарія
2014—17[6]	Ботсвана Республіка Конго Гана Нігерія	Бангладеш Індія Індонезія Катар	Албанія Латвія	Болівія Сальвадор Парагвай	Нідерланди Португалія
2013—16	Алжир Марокко Намібія ПАР	КНР Мальдіви Саудівська Аравія В'єтнам	Північна Македонія Росія	Куба Мексика	Франція Велика Британія
2012—15	Ефіопія Кот-д'Івуар Габон Кенія Сьєрра-Леоне	Японія Казахстан Пакистан Південна Корея ОАЕ	Естонія Чорногорія	Аргентина Бразилія Венесуела	Німеччина Ірландія США
2011—14	Бенін Ботсвана Буркіна-Фасо Республіка Конго	Індія Індонезія Кувейт Філіппіни	Румунія Чехія	Чилі Коста-Рика Перу	Італія Австрія
2010—13	Ангола Лівія Мавританія Уганда	Катар Малайзія Мальдіви Таїланд	Молдова Польща	Еквадор Гватемала	Швейцарія Іспанія
2009—12	Джибуті Камерун Маврикій Нігерія Сенегал	Бангладеш КНР Йорданія Киргизстан Саудівська Аравія	Росія Угорщина	Куба Мексика Уругвай	Бельгія Норвегія США
2008—11	Буркіна-Фасо Габон Гана Замбія	Бахрейн Японія Пакистан Південна Корея	Словаччина Україна	Аргентина Бразилія Чилі	Франція Велика Британія
2007—10	Єгипет Ангола Мадагаскар ПАР	Індія Індонезія Катар Філіппіни	Боснія і Герцеговина Словенія	Болівія Нікарагуа	Нідерланди Італія
2006—09	Джибуті Камерун Маврикій Нігерія Сенегал	Бангладеш КНР Йорданія Малайзія Саудівська Аравія	Азербайджан Росія	Куба Мексика Уругвай	Німеччина Канада Швейцарія
2006—08	Габон Гана Малі Замбія	Японія Пакистан Шрі-Ланка Південна Корея	Румунія Україна	Бразилія Гватемала Перу	Франція Велика Британія
2006—07	Алжир Марокко ПАР Туніс	Бахрейн Індія Індонезія Бангладеш	Польща Чехія	Аргентина Еквадор	Фінляндія Нідерланди

Президент

Nr	Президент	країна	термін
11	Joaquín Alexander Maza Martelli	Сальвадор	01/01/2017 — наш час
10	Choi Kyong-lim	Південна Корея	01/01/2016 — 31/12/2016
9	Joachim Rücker	Німеччина	01/01/2015 — 31/12/2015[7]
8	Baudelaire Ndong Ella	Габон	01/01/2014 — 31/12/2014
7	Remigiusz Henczel	Польща	01/01/2013 — 31/12/2013[8]
6	Laura Dupuy Lasserre	Уругвай	19/06/2011 — 31/12/2012
5	Sihasak Phuangketkeow	Таїланд	19/06/2010 — 18/06/2011[9]
4	Alex Van Meeuwen	Бельгія	19/06/2009 — 18/06/2010[9]
3	Martin Ihoeghian Uhomoibhi	Нігерія	19/06/2008 — 18/06/2009
2	Doru Romulus Costea	Румунія	19/06/2007 — 18/06/2008
1	Luis Alfonso de Alba	Мексика	19/06/2006 — 18/06/2007

Примітки

https://www.ohchr.org/EN/HRBodies/CCPR/Pages/CCPRIndex.aspx
list of members of the United Nations Commission on Human Rights
d:Track:Q779332
https://www.rnz.co.nz/international/pacific-news/434704/fiji-to-head-un-human-rights-council
Органы ООН по правам человека. Архів оригіналу за 21 березня 2012. Процитовано 17 лютого 2020.
Bauzon, Bernice Camille (29 жовтня 2015). PH reelected to UNHRC. The Manila Times. Процитовано 29 жовтня 2015.
HRC > Current Membership of the Human Rights Council by regional groups. Retrieved 15/05/2015.
Joachim Rücker, President of the Human Rights Council, Ninth Cycle (2015). Retrieved 22/05/2015.
United Nations News Centre — UN Human Rights Council: new President will help promote human rights equitably
Human Rights Council – Membership of the Human Rights Council. .ohchr.org. Архів оригіналу за 18 лютого 2011. Процитовано 26/02/2011.

Джерела

Репецький В М Міжнародне публічне право: Підручник 2-ге вид. . — К, 2011. 437 с. ISBN 978-617-07-0042-1
Асірян Сюзанна Рафіківна. Статус Ради ООН з прав людини у системі Організації Об'єднаних націй // Право і суспільство — № 1-2 / 2014 — С. 298—300
Асірян Сюзанна Рафіківна. Створення та діяльність Комісії ООН з прав людини (1946—2006 р.) // Науковий вісник Херсонського державного університету: Серія Юридичні науки — Випуск 4. Том 2. 2013 — С. 174—106

Література

О. О. Мережко. Комісія ООН з прав людини // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[[https://www.ohchr.org/EN/HRBodies/CCPR/Pages/CCPRIndex.aspx_https://www.ohchr.org/EN/HRBodies/CCPR/Pages/CCPRIndex.aspx]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttps://www.ohchr.org/EN/HRBodies/CCPR/Pages/CCPRIndex.aspx

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13406463"_data-entity-id="Q779332">list_of_members_of_the_United_Nations_Commission_on_Human_Rights<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q779332]]</div>-2] st of members of the United Nations Commission on Human Rights
d:Track:Q779332

[[https://www.rnz.co.nz/international/pacific-news/434704/fiji-to-head-un-human-rights-council_https://www.rnz.co.nz/international/pacific-news/434704/fiji-to-head-un-human-rights-council]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-3] ttps://www.rnz.co.nz/international/pacific-news/434704/fiji-to-head-un-human-rights-council

[ohchr-ru-4] Органы ООН по правам человека. Архів оригіналу за 21 березня 2012. Процитовано 17 лютого 2020.

[5] Bauzon, Bernice Camille (29 жовтня 2015). PH reelected to UNHRC. The Manila Times. Процитовано 29 жовтня 2015.

[6] HRC > Current Membership of the Human Rights Council by regional groups. Retrieved 15/05/2015.

[7] Joachim Rücker, President of the Human Rights Council, Ninth Cycle (2015). Retrieved 22/05/2015.

[8] United Nations News Centre — UN Human Rights Council: new President will help promote human rights equitably

[www2.ohchr.org-9] Human Rights Council – Membership of the Human Rights Council. .ohchr.org. Архів оригіналу за 18 лютого 2011. Процитовано 26/02/2011.