Норма Ширер

Норма Ширер народилася в Монреалі 10 серпня 1902 року. У її батька, Ендрю Ширера, був успішний бізнес в будівельній сфері, в той час як її мати, Едіт, будучи красивою елегантною жінкою, не раз зраджувала чоловікові і часто бавилася наркотиками. Мати хотіла, щоб дочка стала піаністкою, але Норма Ширер вже в дев'ятирічному віці твердо вирішила, що стане акторкою. Едіт дуже сумнівалася в можливості цього: їй здавалося, що дочка недостатньо гарна. Норма сама бачила свої недоліки, — вона була досить повним підлітком з широкими плечима, міцними ногами й маленькими, трохи косими очима, — але вирішила, незважаючи ні на що, домогтися своєї мети, так як вважала, що перед її чарівністю ніхто не зможе встояти.

Першою проблемою для Ширер на шляху до досягнення її мети стало руйнування компанії батька в 1918 році і розумова хвороба старшої сестри. Її батькам довелося продати будинок в Монреалі і переїхати в бідняцьке передмістя. Едіт Ширер не змогла змиритися з такими умовами і, кинувши чоловіка, разом з дочками переїхала в дешевий пансіонат. Через кілька місяців Едіт, за підтримки брата, який вірив, що в його племінниці Норми талант, продала фортепіано дочки і на отримані гроші купила три квитка на поїзд до Нью-Йорка. У неї при цьому при собі була рекомендація для Норми, написана одним з власників театральної трупи. З цією рекомендацією Норма могла піти до Флоренза Зігфелда, який ставив в той час черговий сезон свого шоу.

У січні 1919 року всі троє прибули в Нью-Йорк. Вони оселилися в крихітній орендованій квартирі з одним двоспальним ліжком без матраца і загальною на весь поверх ванною в кінці довгого і темного коридору. Норма з сестрою по черзі мінялися, щоб спати на ліжку з матір'ю. Нормально спати в цій кімнатці було неможливо, так як вікна виходили прямо на залізницю і мешканцям постійно заважали проїжджаючі поїзди.

Мрія Едіт Ширер побачити дочку в шоу Зігфелда не збулася: Флоренс лише посміявся, побачивши повненьку 17-річну Норму Ширер. Але дівчина вирішила не впадати у відчай і стала продумувати інші кроки для досягнення мети. Незабаром вона дізналася, що компанія «Universal Pictures» відбирає 8 красивих дівчат для зйомок у своєму новому фільмі. Ширер, прихопивши сестру, вирушила на кастинг, де виявила понад 50 бажаючих попереду себе. Асистент швидко відібрав перших сім дівчат з початку черги. Тоді Норма, щоб не упускати шанс, голосно покашляла і тим самим привернула до себе його увагу. Вона сподобалася асистентові і була обрана восьмою дівчиною для зйомок. Так відбувся кінодебют Ширер у кіно.

Незабаром після цього послідували нові епізодичні ролі Норми Ширер в кіно. Під час зйомок в «Водоспаді життя» в 1920 році вона представилася режисерові Д. У. Гріффіту, з надією, що він допоможе її кар'єрі. Але Гріффіту Ширер не сподобалася через косоокість, і він не став з нею розмовляти, заявивши, що вона ніколи не стане справжньою акторкою.

Щоб якось виправити цей недолік, Ширер назбирала грошей і звернулася до лікаря Вільяма Бейтса, який займався коригуванням зору. Він прописав їй серію вправ для очей, які повинні були допомогти дівчині.

Фінансове становище сім'ї Ширер потребувало покращення, і вона вирішила спробувати щастя в модельному бізнесі. На її подив, її прийняли в модельне агентство, і там її кар'єра виявилася досить успішною. Незабаром рекламні плакати із зображенням Норми красувалися на вулицях Нью-Йорка.

У 1921 році, через три роки після прибуття в Нью-Йорк, Норма Ширер отримала першу помітну роль в кіно, у фільмі «Викрадачі». Після цього її помітив голлівудський продюсер Хал Роач, який шукав нові таланти, і в 1923 році запропонував їй контракт від імені Луїса Б. Майєра, керівника «Mayer Company». Для Норми це стало справжнім успіхом після довгої низки труднощів.

Навесні 1923 рокуНорма Ширер разом з матір'ю поїхала в Лос-Анджелес в «Mayer Company». Незабаром вона познайомилася з віце-президентом «MGM» Ірвінгом Тальбергом. У наступні роки акторка стала з'являтися в багатьох успішних фільмах. До 1925 року в неї вже був контракт на $1,000 в тиждень зі студією «MGM», а через 5 років вона отримувала $5,000 на тиждень. Дитяча мрія Норми Ширер збулася: вона стала зіркою. Незабаром вона придбала для себе і матері шикарний будинок, прямо під знаком Голлівуд.

Ірвінг Тальберг і Норма Ширер

Незважаючи на такий успіх, акторці доводилося прикладати немало зусиль для того, щоб залишатися однією з перших акторок Голлівуду. Серед її суперниць були дуже яскраві акторки, в тому числі Грета Гарбо, чия кар'єра тоді тільки починалася. Ширер стала все частіше звертатися до Ірвінга Талберга, і він із задоволенням підшукував їй нові успішні ролі. Їхня дружба з часом переросла в романтичні відносини. Вперше як пара вони з'явилися разом на прем'єрі фільму Чарлі Чапліна «Золота лихоманка» в липні 1925 року. 29 вересня 1927 року відбулося їх весілля, перед якою Норма Ширер прийняла юдаїзм[6].

Через тиждень після весілля на американські екрани вийшов перший звуковий фільм, — скінчилася ера німого кіно. Акторці, яка до цього знімалася лише в німих фільмах, не стало складно перейти в звукове кіно, незважаючи навіть на її канадський акцент. Першим звуковим фільмом Ширер став «Суд над Мері Дуган», який вийшов на екрани в 1929 році і мав великий успіх у глядачів.

Норма Ширер у фільмі Марія-Антуанетта (1938)

У 1930 роціНорма Ширер зіграла головну роль у фільмі «Розлучення», який став одним із кінохітів того року. За роль Джеррі Мартін Ширер удостоїлася премії «Оскар» як найкраща акторка року. Далі були не менш успішні картини, включаючи фільм «Вільна душа» (1931) і «Дивна перерва» (1932). Вони принесли їй великий успіх, і підняли над іншими голлівудськими зірками (такими, як Джоан Кроуфорд і Грета Гарбо). Норма Ширер стала провідною акторкою Голівуду і «королевою MGM». Вона ще тричі номінувалася на «Оскар» за ролі у фільмах «Баррети з Вімпоул-стріт» (1934), «Ромео і Джульєтта» (1936) і «Марія-Антуанетта» (1938).

14 вересня 1936 року від пневмонії у віці 37 років помер її чоловік Ірвінг Тальберг. Після його смерті Ширер не втратила своїх позицій провідної акторки студії і взяла участь ще в декількох проектах.

У 1939 роціНорму Ширер запросили на проби ролі Скарлет О'Хари у фільмі «Віднесені вітром». Але вона не виявила ні найменшого інтересу до цього фільму, заявивши: «Я не хочу грати Скарлетт. Роль, яку я хотіла б зіграти — це роль Ретта Батлера!» Це був не єдиний успішний фільм, від ролі в якому Норма відмовилася. Однак вона знімалася в маловідомих фільмах, серед яких «Ми танцювали» (1942) і «Її картонний коханець» (1942). Ці фільми провалилися в прокаті. У 1942 роціШирер офіційно заявила, що йде з кіностудії.

У тому ж році акторка вийшла заміж за колишнього лижного інструктора Мартіна Аруже, який був молодший за неї на 12 років[7]. Подальше життя вона тихо провела з чоловіком, але її останні роки були затьмарені хворобою Альцгеймера, і, за чутками, вона часто називала чоловіка Ірвінгом. Норма Ширер померла від пневмонії 12 червня 1983 року у віці 80 років. Її поховали в Глендейлі в одному мавзолеї з Ірвінгом Талбергом.

За свій внесок у кінематограф Норма Ширер удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави на Голлівуд-бульварі 6636.