Джованні Марія Наніно

Джованні Марія Наніно народився або у Валлерано (Провінція Вітербо на півночі Лаціо), або у Тіволі (Провінція Рим); не збереглося актів про його народження, якімабуть згоріли під час пожежі у архиві Рончильйоне, куди були перенесені різноманітні документи (Валлерано входило до Герцогства Кастро Та Рончільйоне під владою Фарнезе)[1].

Свідчення про перші студії братів Наніно належить Паоло Аґостіні; у присвяті до Четвертої книги мес у партитурі Паоло Аґостіні Лаусдео да Валлерано, Рим, 1627 він говорить про музичну капелу у Валлерано, як про таку, що у ній «Джо.Бернардіно та його брат Джо. Марія мали втіху вправлятися».

У 1562 році Наніно перебував на службі у кардинала Іпполіто II д'Есте. Потім служив кантором у Капелі Джуліа у Ватикані (1566–1568), відтак капельмейстером у Базиліці Санта Марія Маджоре (1571–1575) та у церкві Сан Луїджі деї Франчезі (1575–1577) у Римі. 27 жовтня 1577 був взятий як тенор до Колегії Папських Канторів (лат. Collegio dei Cantori Pontifici — Папська музична капела), де принаймні три роки обіймав посаду magister capellae (1598, 1604 та 1605).

Був особливо активним як викладач; його учнями були наступні видатні композитори римської поліфонічної школи: Франческо Соріано, Ґреґоріо Аллеґрі, Феліче Анеріо, Руджеро Джованнеллі та інші.

Помер у Римі 11 березня 1607 року та був похований у церкві Сан Луїджі деї Франчезі, у підлозі перед капелою св. Маттео[2].

Єдиний портрет Наніно, виконаний живописцем Франческом Тревізані за прізвиськом Римлянин (Romano), має на собі напис «Джованні Марія Наніно да Валлерано Кантор Папської Капели»[3][4]

Хоча Наніно й не був особливо плідним композитором, але був надзвичайно популярним і мав помітний вплив на музику свого часу. Він був автором, що, після Алессандро Стріджо, найчастіше включався до друкованих антологій у період між 1555 та 1620, переважаючи навіть Маренціо та Палестріну[5].

Його світський доробок складається з великої кількості мадригалів у класичному контрапунктичному стилі, але він послуговується також і більш легкою формою канцонети. Саме у цьому жанрі написана його знаменита «Перша книга канцонет на три голоси», вперше надрукована у Ґардано в Венеції у 1593 році, в якій музикуються тексти Франческа Петрарки. Її музична виразність нерідко порівнюється з такою Луки Маренціо.

Крім того, Наніно писав мотети, ламентації, канони та духовні пісні. У 1980 році було опубліковане неповне зібрання його творів, велика частина його творчої спадщини ще й досі знаходиться у манускриптах.

У Валлерано, з середини 1800 року існує Музична Асоціація, що носить його ім'я. Її інструментальним проявом є духовий оркестр «Giovanni Maria Nanino», керований маестро Джузеппе Тронкареллі.

У Тіволі з 1998 року існує поліфонічний хор з тією ж назвою, що ставить собі на меті просувати музичну культуру взагалі та сприяти відновленню музичних традицій своєї місцевості.

1. У Валлерано зберігалось листування між Джованні П'єрлуїджі да Палестріна та «Джованні Марією Наніно да Валлерано», у той час як у Тіволі ще й досі не знайдено згадок про родину композитора. На підтримку тези, що батьківщиною Наніно є Тіволі, Хаберл (Haberl) та інші вчені наводять відомий список двадцяти шести папських канторів 1594 року, у якому під номером дев'ять вказаний «S. Gio: M. Nanino, Tiburtino», тобто Тибуртієць=Тіволієць. Також у книзі померлих церкви Сан Луїджі деї Франчезі за 1607 йдеться: «die vero eodem 12^a eiusdem mensis Martii Dnus (= dominus) Joannes Maria Naninus Tiburtinen. Cantor Excellentissimus Summi Pontificis aetatis 63 annorum vel circa, receptis prius Sanctissimis Ecclesiae sacramentis, mortuus est ac eius corpus in pram (= praedictam) Eccliam (= Ecclesiam) translatum. In pavimento ante Capellam sancti Mathei sepultum fuit», тобто він знову називається Тіволійцем, і вказується, що на момент смерті йому було приблизно 63 роки, чому й прийнято вважати 1544 роком його народження.(Манфредо Манфреді, Валлерано та Музика, Рим 1990, стор. 78). Як повідомляє Манфреді, знахідка була зроблена монсеньйором Кашолі да Тіволі, та була опублікована у тіволійській газеті Il Vecchio Aniene, Anno VI, 1910, n^o 229.
2. cfr. supra.
3. «Giovanni Maria Nanino da Vallerano Cantore della Cappella Pontificia».
4. Андреа Адамі да Больсена, у своїй праці Osservazioni per ben regolare il coro dei cantori della Cappella Pontificia, catalogo de' nomi, cognomi, e patria de i cantori pontifici, розміщує на стор. 180 портрет Наніно.
5. Franco Piperno, Gli ‘Eccellentissimi musici della città di Bologna’ con uno studio sull'antologia madrigalistica del Cinquecento, Firenze, 1985, pp.21–22.

• Gustave Reese Music in the Renaissance. — New York, W.W. Norton & Co., 1954. — ISBN 0-393-09530-4. (англ.)
• La Musica. Dizionario, II. — Torino, 1971. (італ.)
• Anthony Newcomb/R voce «Giovanni Maria Nanino» in The New Grove Dictionary of Music and Musicians, ed. Stanley Sadie, vol. 20, London, Macmillan Publishers Ltd., 1980. — ISBN 1-56159-174-2. (англ.)
• Manfredo Manfredi Vallerano e la Musica // edito da Silvestro Chiricozzi. — Roma, 1990. (італ.)

• Стаття в італійськомовній Вікіпедії станом на 30 березня 2012

• GIOVANNI MARIA NANINO..REQUIEM - Youtube
• Giovanni Maria Nanino: Партитури на сайті Werner Icking Music Archive (WIMA)
• Вільні ноти авторства Giovanni Maria Nanino на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
• Джованні Марія Наніно: ноти на сайті ChoralWiki (англ.)
• Валлеранська Музична Асоціація Джованні Марія Наніно (італ.)
• Тіволійський Поліфонічний Хор Джованні Марія Наніно (італ.)