Джованні Сґамбаті

Виріс в місті Треві, де навчався церковної музики (як співак і диригент хору), але також і гри на фортеп'яно (у Тіберіо Наталуччі). 1860 року повернувся в Рим, де рік потому познайомився з Ференцем Лістом, який тут оселився, і під враженням від його гри став його учнем. Сгґамбаті виконував твори Ліста як піаніст, диригував, акомпанував Лісту оркестром, 1866 року керував як диригент виконанням лістівською Симфонією «Данте». 1869 року у зв'язку з від'їздом Ліста Сґамбаті також покинув Італію і відправився до Німеччини, де познайомився з Ріхардом Вагнером і його музикою. Починаючи з 1880-х рр. Сґамбаті багато гастролював, в тому числі і зі своїми власними творами; 1891 року дав концерт для королеви Вікторії. 1893 року Сґамбаті очолив Римську філармонію; після смерті в його честь було названо концертний зал філармонії. Протягом ряду років керував фортеп'янним квінтетом королеви, які виступали під патронатом італійської королеви Маргарити. Він також надав значну допомогу в становленні музичної кар'єри Франческо Тості.

1870 року спільно з Етторе Пінеллі організував у Римі (у складі Академії Санта-Цецилії) Музичний ліцей, в якому викладав до своєї смерті. Ліцей швидко і успішно розвивався, 1877 року отримав офіційний статус, а 1923 року був перетворений в консерваторію.

У творчому доробку Джованні Сґамбаті — дві симфонії, фортеп'янний концерт, квартет, два фортеп'янних квінтети, пісні і значна кількість церковної музики, з-поміж якої виділяється Реквієм (1901). Однак чи не найзнаменитішої працею Сґамбаті до сьогоднішнього часу залишаються фортеп'янні переклади декількох номерів з опери Глюка «Орфей і Еврідіка», в числі яких так звана Мелодія.

Ті чотири альбоми фортеп'янної музики Сґамбаті записані італійським піаністом П'єтро Спаду; слідом за цим повне зібрання фортеп'янних творів Сґамбаті записав Франческо Карамьєлло.