Джозеф Сміт

Джозеф Сміт був американцем у шостому поколінні. Його предки емігрували до Америки з Англії в XVII столітті. Батьки Джозефа Сміта, Джозеф Сміт-старший (а саме на честь батька було названо малого Джозефа) та Люсі Сміт (мати, дівоче прізвище якої було Мак), побралися 1796 року в Тенбриджі, штат Вермонт. Вони почали своє життя при сприятливих фінансових обставинах, однак у наступні роки Джозеф Сміт-старший втратив своє перше фермерське господарство і його матеріальне становище кількаразово мінялося. Родині Смітів довелося неодноразово переїжджати, оскільки глава родини перепробував найрізноманітніші можливості заробітку — займався фермерством на лісистих пагорбах Нової Англії, був поденним робітником на інших фермах, управляв комерційним підприємством і працював шкільним учителем. Джозеф Сміт-молодший народився 23 грудня 1805 року в Шерон, штат Вермонт, і був п'ятою дитиною в сім'ї, в якій всіх було одинадцятеро дітей. Діти у Смітів народжувались у такому порядку: перший син помер одразу після народження, не отримавши ще імені, Алвін, Гайрум, Софронія, Джозеф, Сем'юел Гаррісон, Єфрем (не пережив і двох тижнів), Вільям, Кетрін, Дон-Карлос і Люсі. Оскільки тільки дев'ять із одинадцяти дітей Джозефа Сміта-старшого й Люсі Сміт пережили дитячий вік, у їхній родині було прийнято вважати, що в Смітів було дев'ятеро дітей.

У віці семи років Джозеф Сміт, як і інші діти в його родині, пережив епідемію сипучого тифу в Уест-Лебанон, штат Нью-Гемпшир. Однак, якщо його брати й сестри видужали без ускладнень, у Джозефа Сміта розвилося небезпечне вогнище інфекції на лівій нозі. Доктор Натан Сміт з Дартмутського медичного коледжу, що перебував у прилеглому Ганновері, штат Нью-Гемпшир, погодився виконати сміливу на ті часи операцію, розрізавши м'які тканини й вилучивши частину кістки. Джозеф Сміт мужньо переніс операцію, відмовившись від спиртного — єдиного анестезуючого засобу, який міг запропонувати йому хірург. Кілька років після цього Джозефу Сміту довелося ходити на милицях, а легка кульгавість збереглася в нього на усе життя.

В 1816, після декількох неврожайних років поспіль, Джозеф Сміт-старший перевіз родину з Норвича, штат Вермонт, у Пальміру, штат Нью-Йорк, сподіваючись, що на новому місці ситуація виправиться. Джозеф Смит так згадував ці роки:

Перебуваючи в скрутному становищі, [ми] були змушені важко трудитися, щоб утримати велику родину … хто був здатний надати яку-небудь допомогу, щоб забезпечити родину, від нього вимагалося крайньої напруги з усіх сил, адже ми були позбавлені такого блага як — освіта. Скажу тільки, що мене навчили просто читати, писати й дали основи правил арифметики.[4]

Попри те, що батьки Джозефа Сміта були вірними християнами, вони довгий час не відвідували збори ні однієї із церков. Джозефу йшов тоді п'ятнадцятий рік коли четверо членів родини залучились до пресвітеріанського віросповідання, а саме: його мати Люсі, брати Гайрум[5] і Сем'юел Гаррісон та сестра Софронія, однак інші члени родини відмовилися від цього. У юнака, що з малих літ цікавився Богом, теж виникло було певне бажання приєднатися до однієї з конфесій яких було безліч в околиці, але їхні догматичні суперечки породжували непевність у хлопцеві через що він вирішив почати читати Святе Письмо. І ось одного дня читаючи Послання апостола Якова, п'ятий вірш першого розділу, в якому сказано:

А якщо кому з вас не вистачає мудрості, нехай просить від Бога, що всім дає просто та не докоряє, — і буде вона йому дана[6].

Сповнений рішучості звернутися до Бога навесні того ж року, у віці 14 років, Джозеф Сміт відправився був в гай неподалік від свого будинку, ставши там навколішки почав виливати бажання свого серця Богові й молитися. Пізніше він розповідав, що спочатку він опинився був у владі якоїсь темної сили, але потім вона покинула його й він побачив над собою в повітрі дві особи. Одна з них, указуючи на іншу, сказала: «Це є Мій Син Возлюбленний, слухай Його». Ісус Христос попередив юнака про те, щоб він не приєднувався ні до однієї з тих церков, тому що усі вони неправильні й усі їхні віровчення огидні в Його очах. Вони проповідують заповіді людські як навчання, що мають вид Божественного, але заперечують силу його. Джозефу Сміту було також обіцяне, що у майбутньому йому стане відома повнота Євангелія і що згодом він має одержати від них настанови.

Трьома роками пізніше — 21 й 22 вересня 1823 р., — як розповідав Джозеф Сміт, у відповідь на його вечірню молитву його кімната на горищі наповнилася світлом, і йому з'явився небесний посланець на імення Мороній. Він назвався ангелом Божим, посланим, щоб принести радісні звістки про те, що завіт, який Бог уклав із прадавнім Ізраїлем, от-от повинен здійснитися, що скоро повинна початися підготовча робота до Другого пришестя Месії; що наблизився час, коли Євангеліє у всій його повноті буде проповідано всім племенам, щоб народ міг бути підготовлений до тисячолітнього царювання. Йому було сказано, що він є обраний як знаряддя в руках Бога для здійснення деяких з Його цілей у цьому чудовому навчанні. Посланець повідомив його про те, що на горі Куморах він знайде золоті листи з викарбуваним прадавніми пророками текстом на «реформованій» єгипетській мові. Ці священні літописи розповідали про народ, який був виведений Богом з Єрусалима в Західну півкулю за 600 років до Р. Х. Мороній був останнім пророком серед того народу, і саме він укрив у схованці літопис, який Бог обіцяв виявити людям в останні дні. Джозефу Сміту потрібно було перекласти ці священні письмена англійською мовою.

• Сміт Джозеф // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Ааронове священство // ВУЕ