Джон Кокеріль

Джон Кокеріль (Коккеріл(л)ь) (англ. John Cockerill, 3 серпня 1790(17900803), Хаслінден, Англія — 9 червня 1840, Варшава) — бельгійський промисловець англійського походження. Засновник компанії «Джон Кокеріль».

Джон Кокеріль
англ. John Cockerill
Народився 3 серпня 1790(1790-08-03)
Хаслінден (англ. Haslingden), графство Ланкашир,
 Велика Британія
Помер 9 червня 1840(1840-06-09) (49 років)
Варшава, Рос. імперія, тепер Польща
·черевний тиф
Поховання Серен
Громадянство Велика Британія, Бельгія
Діяльність промисловець
Відомий завдяки засновник компанії «Джон Кокеріль»
Знання мов французька[1]
Батько Вільям Кокеріль
Брати, сестри James Cockerilld і William Cockerill, Juniord
У шлюбі з Жанна Пастор (Jeanne Frédérique Pastor)

Біографія

Народився на півночі Англії, у невеличкому місті Хаслінден (англ. Haslingden) у сім'ї англійського підприємця Вільяма Кокеріля (англ. William Cockerill). У віці 12 років разом з батьком переїхав у місто Верв'є, що тоді входило до складу Франції, де його батько відкрив ткацьку майстерню. З 12 років Джон працював в цій майстерні. У 1807 році, коли Джону було 17 років, вони з братом заснували машинну майстерню в Льєжі,[2] 1816 року переведену у Серен. 1813 року їхній батько передав їм свій бізнес.[3]

У вересні 1813 року Джон побрався з Жанною Пастор, того ж дня, коли її сестра Керолайн вийшла заміж за Чарльза Джеймса Кокерілла.[4]

Після перемоги над Наполеоном у битві при Ватерлоо у 1815 році, прусський міністр фінансів запросив братів Кокеріль для заснування вовняної фабрики у Берліні.[2][5][6]

1814 року король Нідерландів Віллем I продав Джону Кокерілю замок л'єзьких князів-єпископів у Серені,[7] де 25 січня 1817 року[8] почали роботу майстерні з виробництва парових машин і ткацького обладнання. Співзасновником компанії став король Нідерландів Віллем І. У 1819 р. був добудований машинобудівний завод, а в 1826 р. (початок 1823 р.[9]) доменна піч з коксом.[10] До 1840 року завод мав шістнадцять парових двигунів загальною потужністю 900 к.с.[3]

У 1823 році його брат Чарльз Джеймс пішов у відставку, чию частку викупив Джон у 1822 році. До 1827 року ці майстерні виросли у великий (2500 робітників) завод, що виробляв чавун, сталь, прокат, машинобудівну продукцію, що до того було монополією Англії.

Після Бельгійської революції 1830 року нове королівство Бельгія претендувало на власність Вільгельма I, а Джон Кокеріль 1835 року став єдиним керівником компанії.[5][11]

Джон Кокеріль володів бавовнопрядильнями, вовнопрядильними, льнопрядильними, суконними і ткацькими майстернями і фабриками, машинними фабриками, багатьма чавуноливарними та залізоробними заводами у багатьох місцях Бельгії, цинковим рудником у Шпильбергу, — загалом понадяк 60 фабриками і заводами.[12] 1835 року компанія «Кокеріль» побудувала перший в Бельгії паровоз — Le Belge.[13]

1838 року через конфлікт між Бельгією і Нідерландами бельгійський банк припинив платежі і на початку 1839 року Джон Кокеріль, маючи боргів на 26 млн франків і активів на 15 млн франків, вимушений був почати ліквідацію компанії.

У пошуках прибутків Джон Кокеріль відправився у Російську імперію з пропозицією будівництва там залізниць. Під час повернення він захворів на тиф і помер у Варшаві 19 червня 1840 року, не залишивши спадкоємців. Компанія Кокеріля перейшла у власність держави і 1842 року була реорганізована, залишившись однією з найбільших монополій Бельгії.

1867 року могилу Кокеріля було перенесено у Серен.

Джону Кокерілю всановлено пам'ятники у Брюсселі (фр. Monument à John Cockerill) на Люксембурзькій площі та у Серені навпроти ратуші.

Література

Посилання

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2.  Stephen, Leslie, ред. (1887) «Cockerill, William» Dictionary of National Biography 11 London: Smith, Elder & Co p. 200
  3. Chamber's Edinburgh Journal, Vol.8
  4. Dr. Albert Blank. Ausgewählte Familien und Personen. www.abrecht-blank.de (German). John COCKERILL.
  5. Stephen, Leslie, ed. (1887). «Cockerill, William». Dictionary of National Biography 11. London: Smith, Elder & Co. p. 200. (англ.)
  6. Agatha Ramm (1981). Germany, 1789–1919: a political history. books.google.co.uk (Taylor & Francis). pp. 152-3.
  7. Industria: architecture industrielle en Belgique, pp.28-31
  8. A handbook for travellers on the continent: being a guide to Holland, Belgium, Prussia, northern Germany, and the Rhine from Holland to Switzerland.. John Murray. 1860. SERAING, p.172.
  9. A dictionary, geographical, statistical, and historical, of the various countries, places, and principal natural objects in the world, p.159
  10. Ian Hill Nish (1998). The Iwakura mission in America and Europe: a new assessment. Routledge. с. 103–5. ISBN 9781873410844.
  11. Peter N. Stearns; William Leonard Langer (2001). The Encyclopedia of world history: ancient, medieval, and modern, chronologically arranged. Houghton Mifflin Harcourt. 1835 Bank of Belgium, p.451.
  12. Коккерилль (Джон Cockerill). // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. — т. XVa. — 1895. С. 626.
  13. «La Construction des LOCOMOTIVES à VAPEUR en Belgique» на сайті www.tassignon.be (фр.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.