Джон Лайтон Сінг
Джон Лайтон Сінг (англ. John Lighton Synge, 23 березня 1897 року, Дублін — 30 березня 1995 року, Дублін)[9] — ірландський математик і фізик.
| Джон Лайтон Сінг | |
|---|---|
| англ. John Lighton Synge | |
 | |
| Ім'я при народженні | англ. John Lighton Synge |
| Народився |
23 березня 1897[1][2][…] Дублін, Сполучене Королівство[1] |
| Помер |
30 березня 1995[1][2][…] (98 років) Дублін, Ірландія[3] |
| Поховання | body donationd[4] |
| Країна |
 Ірландія |
| Діяльність | математик, фізик, викладач університету, письменник |
| Alma mater | Трініті Коледж (1919)[3] і St Andrew's Colleged (1915)[5] |
| Заклад | Торонтський університет[3], Трініті Коледж[3], Торонтський університет[3], Університет штату Огайо[3], Технологічний інститут Карнегі[3] і Dublin Institute for Advanced Studiesd[3] |
| Посада | голова |
| Аспіранти, докторанти | Werner Israeld[6], Chien Wei-zangd[6], Byron Alexander Griffithd[6], Albert John Colemand[6], Vincent G. M. Hartd[6], G. E. Hayd[6], Julian Dermott McCread[6], James Rudsdale Pounderd[6], James J McMahond[6], Takaaki Yukawad[6] і G. E. Hayd |
| Членство | Лондонське королівське товариство, Королівське товариство Канади і Ірландська королівська академія |
| Батько | Edward Synged[7] |
| Мати | Ellen Frances Priced[7] |
| Брати, сестри | Ada Kathleen Frances Synged, Edward Hutchinson Synged і Victor Millington Synged |
| У шлюбі з | Elizabeth Eleanor Mabel Allend |
| Діти | Кетлін Моравец[7], Margaret Synge Dryerd[7] і Isabel Synged[7] |
| Родичі | Джон Міллінгтон Сінг[8] і Річард Лоуренс Міллінгтон Сінг[8] |
| Нагороди | |
Життєпис
Народився 1897 року в Дубліні, у протестантській родині і навчався в Андріївському коледжі Дубліна. Вступив у Дублінський Триніті-коледж 1915 року. Виграв конкурс на стипендію в перший рік, хоча зазвичай стипендію давали студентам третього курсу.
Ще студентом він помітив нетривіальні помилки в підручнику математичного аналізу і повідомив про них автора — Віттекера.[10]
1919 року здобув ступінь магістра з математики та експериментальної фізики, також відзначений золотою медаллю за видатні успіхи.
Сінга призначили на посаду лектора в Триніті-коледжі.
Від 1920 до 1925 року Сінг був асистентом професора математики в Торонтському університеті. Там він відвідував лекції Людвіка Зільберштейна з теорії відносності. Це підштовхнуло його до написання замітки «A system of space-time co-ordinates», що вийшла в Nature 1921 року.[11][12]
Сінг повернувся в дублінський Триніті-коледж 1925 року, де отримав позицію і був призначений на кафедру натурфілософії.
Повернувся в Торонто 1930 року. Був призначений професором прикладної математики і став завідувачем кафедри прикладної математики. 1940 року керував роботою трьох китайських студентів, Го Юнхуая, Цяня Вейчана і Ліня Цзяцяо, які згодом стали провідними фахівцями прикладної математики в Китаї та США.
Частину 1939 року він провів у Принстонському університеті, а 1941 року був запрошеним професором в Університеті Брауна. 1943 року призначено головою математичного факультету Університету штату Огайо. Три роки по тому він став завідувачем кафедри математики в Технологічному інституті Карнегі в Піттсбурзі, де одним з його учнів був Джон Неш. У період між 1944 і 1945 роком короткий час займався математичною балістикою у ВПС США.
Повернувся до Ірландії 1948 року і зайняв посаду старшого професора в школі теоретичної фізики Дублінського інституту перспективних досліджень.
Пішов у відставку 1972 року.
Помер 30 березня 1995 року в Дубліні.
Сім'я
1918 року одружився з Елеонор Мейбл Аллен. Дочки: Маргарет (Пегін), Кетлін і Ізабел народилися в 1921, 1923 і 1930 роках, відповідно.
Дочка Сінга Кетлін Моравец також відома математикиня. Його дядько, Джон Міллінгтон Сінг, був відомим драматургом. Його далекий родич Річард Лоренс Міллінгтон Сінг здобув 1952 року Нобелівську премію з хімії. Старший брат, Едвард Хатчінсон Сінг, також відзначений стипендією в Триніті з математики, і, хоча його досягнення часто опиняються в тіні знаменитішого брата, він відомий новаторськими роботами в галузі оптики, особливо в ближньопільній оптичній мікроскопії.
Внесок у науку
- Лема Сінга
- Вплинув на відкриття метрики Шварцшильда.
Визнання
- Член Лондонського королівського товариства у 1943 році.
- Член Королівського товариства Канади.
- Член Ірландської Королівської академії.
- Президент Ірландської Королівської академії від 1961 до 1964 року.
- Перший лауреат Медалі Торі Королівського товариства Канади.
- Медаль Бойля Королівського товариства Дубліна 1972 року.[13]
- Премія Сінга, заснованаКоролівським товариством Канади 1986 року.
Вибрані публікації
- Principal Directions in a Riemann Surface // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America : journal. — 1922. — Vol. 8, no. 7 (23 January). — P. 198—203. — Bibcode:. — DOI:. — PMID:.
- Principal Directions in the Einstein Solar Field // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America : journal. — 1922. — Vol. 8, no. 7 (23 January). — P. 204—207. — Bibcode:. — DOI:. — PMID:.
- A generalisation of the Riemannian line-element // Trans. Amer. Math. Soc.. — 1925. — Vol. 27, no. 1 (23 January). — P. 61—67. — DOI:.
- The apsides of general dynamical systems // Trans. Amer. Math. Soc.. — 1932. — Vol. 34, no. 3 (23 January). — P. 481—522. — DOI:.
- On the Expansion or Contraction of a Symmetrical Cloud under the Influence of Gravity // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America : journal. — 1934. — Vol. 20, no. 12 (23 January). — P. 635—640. — Bibcode:. — DOI:. — PMID:.
- Geometrical optics — an introduction to Hamilton's method. Cambridge 1937.
- The absolute optical instrument // Trans. Amer. Math. Soc.. — 1938. — Vol. 44, no. 1 (23 January). — P. 32—46. — DOI:.
- with Byron Griffith: Principles of Mechanics. McGraw Hill 1942, 3rd edn. 1959.
- The hypercircle in mathematical physics — a method for the solution of boundary value problems. Cambridge 1957.[14]
- Classical dynamics. In: Siegfried Flügge (ed.): Handbuch der Physik — Prinzipien der klassischen Dynamik und Feldtheorie. 1960.
- Relativity — the General Theory. North Holland 1960.[15]
- General Relativity. In: DeWitt (ed.): Relativity, Groups and Topology. Les Houches Lectures 1963.
- with Alfred Schild: Tensor Calculus. University of Toronto Press, 1949,[16] rev. edn. 1956, 1964, corr. printing 1969, 1981; Dover, 1978, 2009.
- Relativity: The Special Theory. North Holland, 1956,[17] 2nd edn. 1965, 1972.
- Talking about relativity. North Holland 1970.
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118799568 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Архів історії математики Мактьютор
- https://royalsocietypublishing.org/doi/abs/10.1098/rsbm.2007.0040 — С. 422.
- https://books.google.cat/books?id=cjnJDwAAQBAJ — С. 1513.
- Математична генеалогія — 1997.
- Lundy D. R. The Peerage
- https://royalsocietypublishing.org/doi/abs/10.1098/rsbm.2007.0040 — С. 405.
- Florides, P. S. John Lighton Synge. 23 March 1897 — 30 March 1995 // Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society : journal. — 2008. — Vol. 54 (23 January). — P. 401—424. — DOI:.
- McCartney and Whitaker, p. 212.
- E. Riehm & F. Hoffman (2011) Turbulent times in Mathematics, p. 80, American Mathematical Society ISBN 978-0-8218-6914-7
- Synge, J. L. A System of Space-Time Co-ordinates // Nature. — 1921. — Vol. 108 (10). — P. 275. — Bibcode:. — DOI:.
- John L. Synge. Royal Dublin Society. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 11 лютого 2013.
- Diaz, J. B. Review: The hypercircle method in mathematical physics, by J. L. Synge // Bull. Amer. Math. Soc. : journal. — 1959. — Vol. 65, no. 2 (23 January). — P. 103—108. — DOI:.
- Schild, Alfred. Review: Relativity: The general theory, by J. L. Synge // Bull. Amer. Math. Soc. : journal. — 1962. — Vol. 68, no. 3 (23 January). — P. 167—169. — DOI:.
- De Cicco, John. Review: Tensor calculus, by J. L. Synge and A. Schild // Bull. Amer. Math. Soc. : journal. — 1951. — Vol. 57, no. 6 (23 January). — P. 500—502. — DOI:.
- Taub, A. H. Review: Relativity: The special theory, by J. L. Synge // Bull. Amer. Math. Soc. : journal. — 1956. — Vol. 62, no. 4 (23 January). — P. 420—423. — DOI:.
Посилання
- Храмов, Ю. А. Синг, Джон Лайтон // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 245. — 400 с. — 200 000 экз.
- McCartney, Mark; Andrew Whitaker. Physicists of Ireland: Passion and Precision. — Bristol and Philadelphia : Institute of Physics Pub, 2003. — ISBN 0-7503-0866-4.
- Synge, J. L. Science: Sense and Nonsense. — London : Cape, 1951. — ISBN 0-8369-7332-1. (worldcat)
- Synge, J. L. Kandelman's Krim; A Realistic Fantasy. — London : Cape, 1957. (worldcat)
- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Джон Лайтон Сінг в архіві MacTutor (англ.)