Джудіт Андерсон

Френсіс Маргарет Андерсон, більше відома як Джудіт Андерсон, народилась 10 лютого 1897 року на півдні Австралії в місті Аделаїда. Акторську кар'єру вона розпочала по закінченні середньої школи «Нортвуд».

Її дебют під ім'ям Френсіс Андерсон відбувся 1915 року в Королівському театрі в Сіднеї, де вона зіграла Стефані в п'єсі «Королівське розлучення». У трупі цього театру було багато американських акторів, які й порадили юній Френсіс спробувати свої сили в Америці. З надією на успіх, Андерсон у 1918 році покинула Австралію й переїхала до Каліфорнії. Але там її спіткала невдача, після чого вона перебралася до Нью-Йорка, де також не досягла успіху.

Після деякого часу бідності та поневірянь Андерсон була зарахована в трупу Емми Бунтінг. З нею вона гастролювала до 1922 року, поки не відбувся її дебют на Бродвеї в п'єсі «На сходинках». Рік потому вона змінила ім'я на Джудіт Андерсон й досягла першого успіху в постановці «Кобра». У 1927 році акторка вирушила з гастролями до Австралії, де грала в п'єсах «Чай для трьох», «Зелений капелюшок» та «Кобра».

На початку 1930-х років вона вже вважалася однією з найкращих театральних акторок й не втратила цього статусу до 1950-х. У 1936 році вона зіграла Гертруду в п'єсі «Гамлет» у постановці Джона Гілгуда, а рік потому виконала роль леді Макбет у постановці «Макбета» спочатку у Лондоні, а потім у Нью-Йорку в 1941 році. У 1942—1943 роках вона грала Ольгу в чеховській п'єсі «Три сестри», де її партнерками були Кетрін Корнелл та Рут Гордон. Ця постановка була настільки успішною, що театральний плакат з зображенням цих трьох акторок було вміщено на обкладинку журналу «Тайм». У 1947 році Джудіт Андерсон зіграла Медею в однойменній трагедії Евріпіда, роль якої принесла їй премію Тоні у категорії Найкраща акторка у п'єсі. Вона гастролювала з цією постановкою у Німеччині 1951 року, а також у Франції та Австралії 1955—1956 роках.

Окрім театру Джудіт Андерсон зрідка з'являлася в кіно. Однією з перших її ролей стала місіс Денверс у трилері Альфреда Гічкока «Ребекка» (1940), за яку вона була номінована на премію Оскар як найкраща акторка другого плану. Надалі вона знялася в таких фільмах як «Край пітьми» (1943), «Лора» (1944), «Щоденник покоївки» (1946) та «Дивна любов Марти Айверс» (1946).

З Елізабет Тейлор у фільмі «Кішка на розпеченому даху» (1958)

Акторка також працювала на телебаченні, й двічі була нагороджена премією Еммі за роль леді Макбет у двох різних телефільмах — у 1954-му та 1961 роках.

У 1950-х роках у Джудіт Андерсон були примітні ролі у фільмах «Саломея» (1953), «Десять заповідей» (1956) та «Кішка на розпеченому даху» (1958) з Елізабет Тейлор та Полом Ньюменом.

З 1950-х по 1970-ті роки Андерсон записала кілька музичних альбомів на студії «Caedmon Audio», при цьому двічі була номінована на премію Греммі за запис пісні «Wuthering Heights».

У 1960 році Джудіт Андерсон було нагороджено орденом Британської імперії командорського ступеня, після чого вона стала іменуватися Дама Джудіт Андерсон[4].

З 1937 по 1939 рік Джудіт Андерсон перебувала у шлюбі з професором Бенджаміном Гаррісоном Леманом[5], а з 1946 по 1951 роки з театральним продюсером Лютером Гріном[6]. Обидва шлюби закінчилися розлученням. Дітей акторка не мала.

У наступні десятиліття Андерсон продовжувала багато грати в театрі, з'явившись ще раз у п'єсі «Медея» 1982 року, але цього разу у ролі Няні. Та все ж ця роль не лишилась непоміченою і принесла акторці номінацію на Тоні. У 1984 році, у віці 87 років, вона зіграла Верховну жрицю Вулкану в науково-фантастичному фільмі «Зоряний шлях 3: У пошуках Спока» й того ж року стала виконавицею ролі Мінкс Локрідж у телесеріалі «Санта-Барбара», яку виконувала три наступних роки.

10 червня 1991 року, у день народження Єлизавети II, акторка була нагороджена орденом Австралії ступеня Компаньйон ордена[7].

Останні роки життя Джудіт Андерсон провела у каліфорнійському місті Санта-Барбара, де й померла 3 січня 1992 року від пневмонії у віці 94-х років[8].