Джуліан Шнабель

Джуліан Шнабель народився 26 жовтня 1951 року в нью-йоркському районі Бруклін, в єврейській родині Ести Грінберг і Джека Шнабеля.[5][6]

На початку 1979 у Шнабеля відбулася перша персональна виставка в галереї Мері Бун у Нью-Йорку. Цього ж він показує декілька своїх «тарілкових» картин (у які були вмонтовані осколки фарфору). Картини Шнабеля 1980-х років, переважно дуже великі, були зроблені поспіхом і відрізнялися великою кількістю матеріалів і стилів. Як полотно художник часто використав лінолеум, оксамит, звірині шкури. З картин виступали різні предмети. Наприклад, оленячі роги, як на картині «Передісторія: Слава, Честь, Привілей, Надія» 1981 року. Шнабель створював схожі на колажі, з цитатами зі старих майстрів, іноді легковажні картини. Наступні декілька років він часто подорожує Європою, де вражений роботами Гауді, Сая Твомбли і Йозефа Бойса. Він бере участь у Венеційському бієнале в 1980 році і до середини 1980-х стає помітною фігурою серед неоекспресіоністів.[7]

Джуліан Шнабель поставив шість фільмів, триз яких — за власними сценаріями. Його кінодебют «Баскія» (1996) розповідає про американського художника Жан-Мішеля Баскію, близького друга Енді Воргола. Прототипом одного з героїв цієї стрічки — Альберта Міло у виконанні Ґері Олдмена став сам Джуліан Шнабель. Роль Енді Воргола в цьому фільмі зіграв Девід Бові.

Другий фільм «Поки не настане ніч» (2000) є адаптацією мемуарів кубинського поета Рейнальдо Аренаса, який покинув батьківщину після приходу до влади Фіделя Кастро. На 57-му Венеційському міжнародному кінофестивалі стрічка була відзначена Гран-прі журі та Спеціальною згадкою Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC).

«Скафандр і метелик» (2007) оповідає про Жана-Домініка Бобі, редактора часопису ELLE, який у віці 43 років після інсульту через загострення хвороби був повністю паралізований. За цей фільм, заснований на автобіографії Бобі, Шнабель отримав нагороду за найкращу режисуру на 60-му Каннському кінофестивалі[8], «Золотий глобус» за найкращу режисерську роботу та низку інших фестивальних та професійних кінонагород.

Фільм Джуліана Шнабеля 2018 року «Ван Гог. На порозі вічності» з Віллемом Дефо в ролі Ван Гога брав участь в основній конкурсній програмі 75-го Венеційського міжнародного кінофестивалю, де відбулася його світова прем'єра,[9][10] та отримав там дві нагороди.[11][12]

Джуліан Шнабель має трьох дітей від першої дружини, дизайнера одягу Жаклін Боуранг, двох доньок:[13][14] Лолу, художницю і режисера, та Стелу, поетесу і акторку, і сина Віто, арт-дилера.[15]

У 2007—2011 роках Шнабель зустрічався з палестинською журналісткою Рулою Джибріль, яка була сценаристкою його фільму «Міраль».[16][17][18]

Від квітня 2012 року Джуліан перебуває у фактичному шлюбі з данською фотомоделлю Мей Андерсен (нар. 16 червня 1982 року в Копенгагені), з якою був заручений з листопада того ж року. У пари є син — Шутер Сангілл Джуліан Шнабель-молодший (нар. 20 червня 2013 року).[19]

Режисер, сценарист та продюсер

Рік		Назва українською	Оригінальна назва	Режисер	Сценарист	Продюсер	Композитор
1996		Баскія	Basquiat
2000		Поки не настане ніч	Before Night Falls
2007		Скафандр і метелик	Le scaphandre et le papillon
2007	док.	Берлін	Berlin
2010		Міраль	Miral
2018		Ван Гог. На порозі вічності	At Eternity's Gate

Актор

• 2015 : Собаче серце / Heart of a Dog — художник

• Джуліан Шнабель на сайті IMDb (англ.)
• Джуліан Шнабель на сайті KinoFilms.ua
• Джуліан Шнабель в Артциклопедії(англ.)