Дзвонар

Дзвона́р (грец. κωδωνοκρούστης від κώδων, κώδωνος дзвіночок + κροῦσις, κροῦσεως гра на музичному інструменті) — церковна посада в Православ'ї: майстер дзвонарської справи; особа, що її займає, зобов'язана дзвонити у храмах при богослужіннях у дзвони або в била.

Дзвонар на дзвіниці Іпатіївського монастиря в Костромі

У древній Церкві цієї окремої посади не існувало. У першій главі «Чин малої вечірні» Типикона лаври Сави Освяченого, який у наш час як Устав використовується в Православній церкві, записано:

Прéжде со́лнечнагω захождéнїѧ дне суббώтнагω, прихо́дитъ параекклисїáрхъ [си́рѣчь кандиловжигáтель] къ предстоѧ́телю, и твори́тъ поклонéнїе єму́, ӡнáменуѧ пришéствїемъ свои́мъ врéмѧ кле́паніѧ. И вӡeмъ бл҃гословéнїе, иӡшéдъ клéплетъ въ мáлый ка́мпанъ

За церковними правилами ця посада прирівнюється до обов'язків параеклезіарха, інакше парамонаря (у просторіччі паламаря), який належить до числа церковнослужителів і в цивільному відношенні користується правами цього звання. Дзвонарями можуть стати не тільки чоловіки, але і жінки у віці від 12 до 65 років[1].

Секрети майстерності дзвонарів на Русі передавалися з покоління в покоління, однак у XX столітті це мистецтво було майже втрачено.

Одним з небагатьох майстрів-дзвонарів в СРСР був Володимир Іванович Машков. Найвідомішими дзвонарями Росії XX століття були ігумен Михей (Тимофєєв), дзвонар Троїце-Сергієвої Лаври в 1963—2009 рр., і Костянтин Сараджев, що володів абсолютним слухом. Письменниця Анастасія Цвєтаєва присвятила Сараджеву статтю «Оповідь про дзвонаря московського», опубліковану в 1977 році в журналі «Москва», № 7 за 1977 рік, пізніше, разом з братом Костянтина — Нілом Костянтиновичем Сараджевим, вона написала книгу «Майстер чарівного дзвону».

У наш час у Москві діють кілька шкіл дзвонарів, що відроджують старовинні традиції, в тому числі знаменита школа дзвонарства під керівництвом Іллі Дроздихина[2]. Діють також Сибірський центр дзвонового мистецтва Новосибірської митрополії і Школа православних дзвонарів «Кузнецька дзвіниця» Кузбасівської митрополії.

В сучасній Україні

У Луцьку з 1994 щороку відбувається фестиваль дзвонарного мистецтва «Благовіст Волині». На фестивалі свою майстерність демонструють священнослужителі, монахи, дзвонарі-аматори. Крім того, кожен охочий може пройти майстер-клас з дзвонарного мистецтва, оволодіти навичками дзвонаря чи послухати музику дзвонів[3].

У селі Гошів на Івано-Франківщині з 2015 року відбувається Міжнародний фестиваль карильйонного та дзвонового мистецтва. Участь у ньому беруть дзвонарі не лише з усієї України, але й Польщі, Бельгії та Росії[4].

У 2010—2013 роках на Полтавщині відбувався міжнародний фестиваль церковного дзвону «Диканські передзвони». У ньому брали участь десятки майстрів із України, Росії та Білорусі[5].

З 2005 у Шаргороді на Вінниччині діє школа дзвонарів під керівництвом Олександра Євдокимова, колишнього учителя музики в школі[6].

З 2006 діє Науково-методичний центр дзвонового мистецтва при Волинській обласній організації Українського товариства охорони пам'яток історії і культури. При центрі існує школа дзвонарів, проводиться міжнародна науково-практична конференція «Дзвони в історії та культурі народів світу» та інші заходи[7].

Також Центр дослідження дзвонарства створено при Прикарпатському національному університеті ім. Василя Стефаника. Його головною метою є вивчення побутування дзвонів і дзвонінь в Україні, зокрема її Західному регіоні[8].

Примітки

  1. Школа Церковных Звонарей. drozdihin.ru (рос.). Процитовано 12 березня 2017.
  2. Школа звонарей открылась в Москве. www.tvkultura.ru (рос.). Процитовано 12 березня 2017.
  3. Фестиваль дзвонарів у Луцьку. ФОТО. ВолиньPost. Процитовано 12 березня 2017.
  4. Правда.if.ua — У селі Гошів Долинського району відбудеться ІІ Міжнародний фестиваль карильйонного та дзвонового мистецтва. pravda.if.ua. Процитовано 12 березня 2017.
  5. "ДИКАНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ" ВЧЕТВЕРТЕ ЗІБРАЛИ ДЗВОНАРІВ ІЗ УКРАЇНИ, БІЛОРУСІ ТА РОСІЇ. Лтава (укр.). Процитовано 12 березня 2017.
  6. В Україні є школа дзвонарів. ТСН.ua (укр.). Процитовано 12 березня 2017.
  7. Головна - Науково-методичний центр дзвонового мистецтва. nmc-dzvin.edukit.volyn.ua (укр.). Процитовано 12 березня 2017.
  8. Центр дослідження дзвонарства. www.pu.if.ua. Процитовано 12 березня 2017.

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.