Дзиза Віталій Олексійович

Віта́лій Олексі́йович Дзиза (нар. 1 жовтня 1994(19941001), с. Трудове, Більмацький район, Запорізька область, Україна — 10 березня 2017, с. Гнутове, підпорядковане Кальміуській райраді міста Маріуполь, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець морської піхоти, старший матрос Військово-морських сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Дзиза Віталій Олексійович
 Старший матрос
Загальна інформація
Народження 1 жовтня 1994(1994-10-01)
 Україна, Запорізька область, Трудове
Смерть 10 березня 2017(2017-03-10) (22 роки)
 Україна, Донецька область, Гнутове
(загиблий у бою)
Військова служба
Роки служби 2016—2017
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Військово-морські сили
Рід військ  Морська піхота
Формування
 501 ОБМП
 36 ОБрМП
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Біографія

Народився 1994 року на Запоріжжі, в селі Трудове Більмацького (колишнього Куйбишевського) району. Був молодшим із чотирьох дітей у сім'ї. Коли Віталію було два роки, родина переїхала до села Смирнове, що розташоване неподалік. Після смерті батька переїхав із матір'ю у сусіднє село Вершину Другу. Закінчив Смирнівську середню школу. По тому навчався в ліцеї у Бердянську. Після навчання працював будівельником.

Ще до війни, за запрошенням, поїхав працювати в РФ, на будівництво. Там познайомився з майбутньою дружиною, українкою. Повернувшись додому і дочекавшись народження доньки, 16 червня 2016 року вступив на військову службу за контрактом.

Старший матрос, старший навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1-ї роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗС України. З 15 жовтня 2016 року постійно перебував у зоні бойових дій, виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, Оперативно-тактичне угруповання «Маріуполь».

10 березня 2017 року загинув під час обстрілу взводного опорного пункту поблизу села Гнутове, — унаслідок прямого влучання в окоп снаряда 120-мм калібру дістав множинні уламкові поранення тіла, помер за 10 хвилин на очах побратимів.

Похований 13 березня на сільському кла­довищі с. Смирнове Більмацького району.

Залишились мати Валентина Петрівна, сестра Олена, брати Сергій та Юрій, дружина Інеса Олександрівна та 11-місячна донька Альбіна. Старший брат Сергій також служить у Збройних силах України.

Нагороди
  • Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
  • Нагороджений медаллю «Захисник Маріуполя».
  • 21 вересня 2017 року нагород­жений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті

15 березня 2018 року в с. Смирнове відбулося відкриття меморіальної дошки на честь загиблого воїна Віталія Дзизи[2][3].

Інше

Уродженцем села Смирнове є генерал-лейтенант радянської армії Дзиза Олександр Матвійович (1919—1993).

Примітки
  1. Указ Президента України від 10 квітня 2017 року № 104/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. Відкриття меморіальної дошки // Більмацька РДА, 15 березня 2018
  3. Герої не вмирають! // Сайт Смирновської громади, 15 березня 2018

Джерела


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.