Дзядко Філіп Вікторович

У 1999 році закінчив ліцей «Воробйові гори». У 2004 році закінчив навчання на кафедрі античної культури Інституту історії й філології Російського державного гуманітарного університету (РДГУ). Під час навчання друкувався в журналі «Недоторканний запас». У 2007 році захистив кандидатську дисертацію з теми: «Культурна програма А. Ф. Мерзлякова в контексті літературного руху 1800-1810-х рр.» З 2004 року працював редактором відділу культури «Політ.ру», вів програму на «Радіо Культура», був редактором журналу Esquire, редактором книжкової серії «Вільна людина» «Нового видавництва»[5], редактором книжкової серії «Опір». Входив до ініціативної групи з висунення дисидента Володимира Буковського у якості кандидата в президенти Росії[6].

З 2007 — головний редактор журналу «Большой город»[6].

З травня 2010 року разом з рідними братами Тихоном і Тимофієм вів щотижневу публіцистичну програму «Дзядко^3»[3] на телеканалі «Дождь».

У червні 2012 року був звільнений з посади головного редактора журналу «Большой город»[7]. За словами власника «БГ» Олександра Винокурова, Філіп Дзядко був звільнений в зв'язку з відмовою змінювати контент журналу для поліпшення аудиторних показників і більшої привабливості для рекламодавця[8].

	Прибутковість журналу — річ, звісно, важлива, але всі розуміють, що рівень тиску, якого зазнають ваші інвестори, для них, очевидно, зашкалив. У кожного своя червона межа спротиву. Вони, очевидно, вирішили, що жертва пішака (вибачте) важливіша для збереження слона (Slona) і ферзя (Дождя).
— Олексій Венедиктов головний редактор радіостанції «Ехо Москви»[9]

	Я думаю, що його, звісно, поперли з політичних міркувань, тому що його журнал був достатньо опозиційним. Влада проводить зачистку інформаційного поля як може.
— Андрій Васильєв, колишній редактор видавництва «Коммерсантъ»[10]

У вересні 2012 став директором зі спецпроєктів журналу The New Times[2]. Разом з колишнім арт-директором «Великого міста» Юрієм Остроменцкім придумав новий макет журналу The New Times[11].

Брав участь разом з Петром Мансілья-Круз в роботі над розвитком музею Булгакова[12].

Філіп Дзядко[13][14][15] і засновник сайту «Теорії і практики» Данило Петрушев[13][15] заснували проєкт «Arzamas». Сайт був запущений вранці 29 серпня 2015 року[13].

22 жовтня 2012 Філіп Дзядко був обраний в Координаційну раду опозиції.

	Я переконаний, що КР повинна почати свою роботу з обміркування максимально маштабної акції або акцій на підтримку політв'язнів. Я сподіваюся, що люди, що стали членами КР, зможуть максимально довго залишатися на спільних позиціях з ключових питань: підтримка тих, проти кого застосовуються репресії, максимальне залучення громадської уваги і до проблеми політв'язнів, і до інших цілей руху ненасильницького опору.
— Філіп Дзядко, [16]

Філіп Дзядко став одним з героїв документального проєкту «Термін» (Lenta.doc)[17][18] Олексія Пивоварова, Павла Костомарова та Олександра Расторгуєва.

У 2011 році програма «Дзядко^3»[3] телеканалу «Дощ» отримала приз «Клубу телепреси» в номінації «Подія сезону»[19].

• Бабуся — Зоя Крахмальнікова (1929—2008) — літературознавець, православна письменниця, публіцист, правозахисниця, учасниця радянського дисидентського руху.
• Дід Фелікс Свєтов (1927—2002) — російський радянський письменник, дисидент.
• Прадід — Григорій (Цві) Фрідлянд, видатний радянський історик-марксист та перший декан історичного факультету МДУ.
• Мати — журналіст і правозахисник Зоя Свєтова.
• Батько — Дзядко Віктор Михайлович (нар.. 31 жовтня 1955) — програміст.
• Брат — Тимофій Дзядко — редактор журналу «Forbes».
• Брат — Тихон Дзядко — кореспондент і ведучий ефіру радіостанції «Ехо Москви».