Диба Борис Лукич
Борис Лукич Ди́ба (нар. 30 серпня 1920, Кашперо-Миколаївка — пом. 11 вересня 1979, Одеса) — український радянський скульптор; член Спілки радянських художників України з 1960 року.
| Диба Борис Лукич | |
|---|---|
| Народився |
30 серпня 1920 Кашперо-Миколаївка, Баштанський район, Україна |
| Помер |
11 вересня 1979 (59 років) Одеса, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | скульптор |
| Alma mater | Одеське художнє училище (1941) і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна (1947) |
| Вчителі | Крайнєв Данило Карпович, Теннер Григорій Самійлович, Мучник Леонід Овсійович, Шелюто Микола Андрійович, Манізер Матвій Генріхович, Матвєєв Олександр Терентійович і Сінайський Віктор Олександровичd |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Членство | Спілка радянських художників України |
Біографія
Народився 30 серпня 1920 року в селі Кашперо-Миколаївці Миколаївського повіту Херсонської губернії (нині Баштанський район Миколаївської області, Україна). Упродовж 1936—1941 років навчався в Одеському художньому училищі, де його викладачами були зокрема Данило Крайнева,Григорій Теннер, Леонід Мучник, Микола Шелюто.
Брав участь у німецько-радянській війні. Протягом 1946—1947 років навчався в Інституті живоптсу, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна в Ленінграді, де в нього викладали Матвій Манізер, Олександр Матвєєв, Віктор Сінайський.
У 1947–1948 роках працював скульптором на Первомайському фарфоровому заводі в селі Пісочному Ярославськох області РРФСР; з 1948 року — художником газети «Моряк» в Одесі; у 1949–1958 роках — на Одеському художньо-виробничому комбінаті. Жив в Одесі, в будинку на вулиці Пастера, № 14, квартира 12. Помер в Одесі 11 вересня 1979 року.
Творчість
Працював у галузях портрета і монументальної пластики. Твори:
- «Володимир Ленін у Смольному» (1952);
- «Саша малює» (1954);
- «Хлопчик» (1954);
- «Тарас Шевченко» (1955);
- «Оборона Одеси» (1958);
- «В засаді» (1958);
- «Українська пісня» (1960);
- «Поет Євген Бандуренко» (1960);
- «Мати» (1972, камінь);
- Михайлу Фрунзе у Каховці (1958);
- Михайлу Ломоносову біля Одеської національної академії харчових технологій (1962, бетон);
- Михайлу Фрунзе у радгоспі імені Михайла Фрунзе в Одеській області (1967, мармурова крихта);
- Василю Чапаєву в колгоспі імені Василя Чапаєва у Миколаївській області (1970, мармурова крихта).
- Л. Луценка (1964);
- В. Шалайди (1967).
Виконав ескіз-пам'ятник Карлу Марксу для Москви (1958).
Брав участь у республіканських виставках з 1954 року, всесоюзних — з 1958 року.
Окремі роботи скульптора зберігаються в Одеському історико-краєзнавчому музеї.
Портрет Бориса Диби створив у 1950-ті роки створив художник Григорій Крижевський.
Література
- Диба Борис Лукич // Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — С. 138.;
- Диба Борис Лукич // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 74.
;
- Диба Борис Лукич // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 211—212. — ISBN 5-88500-042-5.;
- С. Г. Крижевська, Л. М. Данишевська. Диба Борис Лукич // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.