Дивин (Кобринський район)

Географія

Розташоване над озером Любязь, за 10 км від білорусько-українського кордону та за 34-40 км на південь від Кобрина[2][3]. Земля піскувата та врожайна, з типово поліськими заболоченими околицями[3].

Історія
Дівчата з села Дивин, Кобринського повіту. 1920-ті роки.

Вперше згадується 1441 року як місто Кобринського князівства[2]. 1642 року отримав Магдебурзьке право, яке згодом утратив[2].

У часи входження до складу Російської імперії Дивин був містечком Кобринського повіту, на старому тракті з Ковеля до Кобрина[3]. Тоді в містечку діяли дві церкви, синагога, декілька крамниць, велася торгівля рибою[3].

У 1918—1939 роках у містечку велося активне українське життя — діяв місцевий відділ «Просвіти», хор, ставилась опера Миколи Лисенка «Наталка Полтавка»[2].

У 1942 році в околицях Дивина була заснована перша сотня УПА[2]. У червні 1943 року бійці УПА здійснили напад на німецький гарнізон Дивина[4].

У 2012 році перед 70-ю річницею створення УПА президент Благодійного фонду Україна-Русь Ростислав Новоженець звертався до президента Білорусі Олександра Лукашенка з проханням дозволити встановити в околицях Дивина меморіальну дошку УПА, на що отримав від управління культури Берестейського облвиконкому відмову[5].

Населення

У 1878 році в Дивині налічувалося там 2 490 мешканців, з них 998 євреїв[3].

За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення села становило 3130 осіб[1].

Культура

Пам'яткою архітектури села є церква Параскеви П'ятниці[2].

Особистості

Народилися
  • Гапонович Степан, провідник Дивинського районного проводу ОУН[6].
  • Гапонович Терентій Нестерович («Борзенко», «Левченко», «Терешко», 1901 — березень 1947), командир кущової боївки ОУН[6].
  • Люлькович Микола («Мандрівний», 1920 — 29 червня 1949), референт пропаганди Дивинського районного проводу ОУН[6].
  • Люлькович Микола Тихонович («Дворко», «Листок», «Максим», 1923 — ?), провідник Дивинського районного проводу ОУН[6].
  • Скращук Іван Антонович («Веснянка»), референт Служби безпеки Дивинського районного проводу ОУН[6].

Примітки
  1. Belarus. pop-stat.mashke.org. Процитовано 19 січня 2020. (англ.)
  2. Леонюк В. Дивин // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 116-117. — ISBN 966-95063-0-1.
  3. Цинкаловський О. Дивин // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — 601 с.
  4. Українська Повстанська Армія. Бойові дії УПА за 1943-1950 рр. — Лондон : Вид. ОУН, 1960. — Т. 2. — С. 13. — (Бібліотека Українського підпільника; ч. 7)
  5. У Білорусі не дозволили встановити меморіальну дошку на честь УПА. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 29 лютого 2020.
  6. Антонюк, Ярослав. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930–1955). — Львів; Торонто : Літопис УПА, 2014. — Т. 13. — С. 199, 428, 612. — (Літопис УПА. Бібліотека) — ISBN 978-966-2105-56-8.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.