Дике полювання короля Стаха (повість)

Події відбуваються близько 1888 року в «М-ській» (тобто, Мінській або Могильовській) губернії (прямої вказівки немає). Молодий вчений-фольклорист Андрій Білорецький, мандруючи Білоруссю в пошуках старовинних легенд, випадково потрапляє в родовий замок Яновських — Болотні Ялини. Нині в замку живе остання представниця цього роду, 18-річна Надія. Вона розказує Білорецькому родинну легенду: Роман Яновський зрадив білоруського шляхтича Стаха, що згуртував народ на повстання проти польсько-литовського панування, вбивши його під час полювання. Таким чином, предок зрадив не лише побратима, але й батьківщину, її надію на самостійність. За це рід Яновських карається впродовж 19 поколінь. Надія остання, двадцята, представниця роду, на якій він, за прокляттям, має загинути. Її батько загинув два роки тому, загнаний у болото «королем Стахом», Дике полювання якого тероризує околиці. Вони не лише мстять Яновським, але й нападають на селян. Надєя почуває свою провину перед краєм і чекає швидкої смерті, яку передвіщають і привиди замку: Блакитна Жінка та Малий Чоловік.

Білорецький лишається в замку, щоб захистити Надею і з'ясувати таємниці. Він знайомиться з родичем Яновської, Світиловичем, її управителем Берманом-Гатевичем, опікуном Дуботовком, мисливцем Ригором, серед яких знаходить і друзів, і підозрюваних, і, зрештою, винуватців.

З'ясовується, що Дике полювання придумав, змовившись із місцевою шляхтою, Дуботовк, який таким чином хотів довести Надею до божевілля або смерті, щоб отримати маєток. «Малий чоловік» виявляється розумово відсталим братом Бермана, який переслідував ту ж саму мету. Разом із селянами Білорецький влаштовує засідку й знищує Дике полювання, а потім і самого Дуботовка. Наприкінці він забирає Надію з собою й одружується з нею.

Оповідачем є Андрій Білорецький, що розказує історію зі своєї молодості у віці 96 років. Сюжет повісті перегукується із детективом А. Конан-Дойла «Собака Баскервілів»: дію так само рухає родинна легенда, прокляття, що знищує рід, а в розв'язці містика виявляється злочинними хитрощами. Однак на відміну від англійського детективу, у повісті важливими є національні й соціальні мотиви, які впливають і на розвиток дії. Білорусь постає хоч і пригніченим, загубленим краєм, але національно окремішнім, з багатою історією, культурою, традиціями. У тексті присутні згадки про національні танці, убрання, страви, напої, звичаї, фігурує своєрідна нині втрачена порода коней.

Серед прийомів, які використовує автор, хибне ототожнення, «підставний» підозрюваний, розгадування (відновлення) напівспаленого листа, віднаходження документів, ідентифікація невідомих за сказаним чи своєрідною лексикою, читання слідів. Крім того, автор постійно тримає напругу піддаючи героя небезпеці: на нього неодноразово нападає дике полювання, скоюють замахи, його викликають на дуель, лякають привиди, ним зацікавлюється поліція.

Другорядний герой Андрій Світилович — недавній студент Київського університету, відрахований за участь у студентському русі. Під час з'ясування справи називається українцем на знак солідарності з колегами («а коли в поліції спитали про національність, то я відповів: „пиши: українець“»).

Однойменний фільм було знято 1979 року. У ньому зіграли Борис Плотников (Білорецький) та Олена Димитрова (Яновська). Зйомки проходили у Підгорецькому замку Львівської області. Фільм отримав 6 міжнародних нагород, але Короткевича екранізація не задовольнила, оскільки фільм редукував національну і соціальну теми повісті. Також у сценарії зроблено низку змін — часових (дія відбувається у 1900 році) та сюжетних перестановок і скорочень.

Кілька разів п'єса за мотивами твору ставилася різними білоруськими режисерами на сценах різних театрів. 1989 року на сцені Національного театру опери і балету відбулася прем'єра опери «Дике полювання короля Стаха», яку написав композитор Володимир Солтан. Постановники були нагороджені Державною премією Білорусі 1990 року.

Повість було перекладено українською (Карл Скрипченко), англійською (Миколай Халезін), російською (Валентин Щедрін) та грузинською (Вахтанг Салія) мовами.