Дикий Євген Олександрович

Народився 28 серпня 1973 року в Києві[1][2]. Закінчив середню школу № 25 м. Києва.

Закінчив біологічний факультет Київського університету ім. Т.Шевченка 1997 року й аспірантуру в Києво-Могилянській академії 2001 року за спеціальністю «Екологія»[1].

У 2001—2008 роках працював старшим викладачем кафедри екології, заступником декана природничого факультету Києво-Могилянської академії[3]. У 2007 році захистив дисертацію кандидата біологічних наук на тему «Сукцесії донної рослинності шельфу південно-східного Криму» за спеціальністю «Гідробіологія»[4].

У 2008—2010 роках — заступник голови Української молодіжної екологічної ліги[1].

У 2010—2011 роках працював старшим науковим співробітником Національної Академії наук України[2].

У 2012—2014 роках старший науковий співробітник Центру міждисциплінарних досліджень Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. Стажувався в Скандинавії та Німеччині у рамках співпраці з їх університетами. Розробляв проект «Зелений університет»[1].

З 1989 року член Української Гельсінської спілки, з 1990 року — активіст Української Студентської спілки.

Учасник Революції на граніті 1990 року.

У січні 1991 року очолив Український добровольчий студентський загін у Литві, коли у Вільнюсі радянське керівництво силою спробувало повернути республіку до складу СРСР[12].

1995 року брав участь у російсько-чеченській війні як волонтер та керівник гуманітарної місії[5].

Був першим головою Студентського Парламенту КНУ[1][13].

З 1994 до 2001 року працював виконавчим директором ГО «Український комітет „Гельсінки-90“»[1][14][15][16].

У 2006 році був членом Громадянської партії «Пора», балотувався на парламентських виборах 2006 року за списком Громадянського блоку «Пора—ПРП» під номером 60, але не був обраний[17]. Був помічником народного депутата Верховної Ради 8-го скликання Андрія Левуса[18].

Активний учасник Помаранчевої революції 2004 року та Революції гідності 2013—2014 років.

Експерт Міжнародного Інституту демократій. Сфери експертизи: екологія, сталий розвиток, менеджмент науки та вищої освіти, міжетнічні конфлікти та локальні війни у колишньому СРСР, права людини[19].

Член Правління всеукраїнської Координаційної Ради ветеранів АТО та Товариства ветеранів АТО[1].

• Н. С. Костенко, Є. О. Дикий, О. А. Заклецький. Просторовий розподіл та зміни донної рослинності Карадазького природного заповідника // Укр. ботан. журн. — 2006. — 63, № 2. — С. 243—251
• Н. С. Костенко, Є. О. Дикий, О. А. Заклецький. Сучасний стан макрофітобентосу шельфових зон Чорного моря (Південно-Східний Крим) // Гидробиологический журнал. — 2006. — С. 48-54
• М. С. Комісарова, І. Г. Ємельянов, Є. О. Дикий. структура та екологічна роль масових видів молюсків на шельфі острова Зміїний // Доп. НАН України. — 2011. — № 7. — С. 188—192
• Elena Stoica, Mariia Pavlovska, Evgen Dykyi, Konstantinos Kormas. Next generation sequencing-based approaches to characterize microbial pathogenic community and their potential relation to the Black Sea ecosystem status. // 2018
• Ievgeniia Prekrasna, Mariia Pavlovska, Artem Dzhulai, Evgen Dykyi. Diversity, structure and functions of Antarctic vascular plant rhizosphere microbiomes from the central maritime Antarctic. // 2020
• Ievgeniia Prekrasna, Mariia Pavlovska, Artem Dzhulai, Evgen Dykyi. The interplay of bacterioplankton and phytoplankton communities in the course of summer phytoplankton bloom in Argentine islands region. // 2020
• Mariia Pavlovska, Ievgeniia Prekrasna, Ivan Parnikoza, Evgen Dykyi. Soil Sample Preservation Strategy Affects the Microbial Community Structure. // 2021
• Yan Zhang, Mariia Pavlovska, Elena Stoica, Ievgeniia Prekrasna, Jianghua Yang, Jaroslav Slobodnik, Xiaowei Zhang, Evgen Dykyi Holistic pelagic biodiversity monitoring of the Black Sea via eDNA metabarcoding approach: From bacteria to marine mammals. // 2020
• Mariia Pavlovska, Ievgeniia Prekrasna, Evgen Dykyi, Andrii Zotov, Artem Dzhulai, Alina Frolova, Jaroslav Slobodnik, Elena Stoica. Niche partitioning of bacterial communities along the stratified water column in the Black Sea [20]
• Євген Дикий, Гібридна війна РФ в Україні: досвід для Балтії(англ.) // Вільнюс, — 2016. ISBN 978-609-8074-49-9

• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (05.02.2021) — за визначний особистий внесок у здійснення наукової діяльності в Антарктиці та з нагоди 25-річчя української антарктичної станції «Академік Вернадський».[21]
• Орден «За мужність» ІІІ ступеня (21.11.2018) — за громадянську мужність, самовіддане відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.[22]
• Медаль «Захиснику Вітчизни»[5]
• Пам'ятний знак «За воїнську доблесть»[5]
• Медаль «Доброволець АТО»[23]
• Медаль Пам'яті 13 січня (09.01.2020) — громадянам Литви та України з нагоди медалі пам'яті 13 січня та з нагоди Дня захисників свободи 1991 року. У січні—вересні вони активно захищали свободу та незалежність Литви, захищали спокій суспільства та здоров'я людей.[24][25]
• Медаль «Už pasižymėjimą» (Медаль заслуги Литовського війська)[26]
• Медаль "«Nepriklausomybės gynėju» (Медаль Союзу захисників незалежності Литви)[27]
• У рейтингу «100 найвпливовіших українців» 2019 року від журналу «Фокус» посів 95 місце.[28]

• Євген Дикий — авторська колонка на «Обозреватель».