Дисбактеріоз

Екзогенні

• Професійні (промислові отрути)
• Санітарно-гігієнічні
• Фізичні та хімічні
• Іонізуюче випромінювання
• Кліматогеографічні

Ендогенні

• Імунні порушення
• Стресові стани
• Соматичні захворювання (патологія кишечника, жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, печінки та підшлункової залози, атрофічний гастрит, виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, стани після резекції шлунка)
• Інфекційні захворювання
• Ішемія кишечника
• Ревматичні захворювання, склеродермія, СКВ та інші захворювання сполучної тканини
• Цукровий діабет
• Похилий та старечий вік
• Нераціональне харчування
• Голодування
• Медикаментозний вплив (антибіотики, НПВП, сульфаніламіди, наркотичні, місцеві анестетики; препарати адсорбуючої дії, інші лікарські засоби можуть змінювати моторику кишечника, порушувати утворення муцину)

І стадія характеризується помірним зменшенням чисельності облігатних бактерій у порожнині кишечника (симптоми відсутні).

ІІ стадія характеризується критичним зниженням чисельності біфідобактерій та лактобацил кишечника (облігатна мікрофлора). При цьому відзначається стрімкий розвиток популяції патогенних бактерій. На цій стадії дисбактеріозу проявляються перші порушення роботи кишечника: пронос, біль у шлунку, метеоризм.

ІІІ стадія характеризується запаленням стінок кишечника під впливом патогенів. На цьому етапі дисбактеріозу пронос має стійкий хронічний характер. У дітей може з'явитися затримка у розвитку.

IV стадія — облігатна флора кишечника майже відсутня або присутня у малих кількостях. Переважна маса мікробів — умовно патогенні й патогенні бактерії та гриби. На цій стадії дисбактеріозу виникає загальне виснаження організму, анемія, авітаміноз.

Клінічні прояви дисбіозу кишківника варіабельні. У деяких хворих перебіг безсимптомний. Однак часто клінічна картина характеризується такими ознаками:

1. синдромом кишкової диспепсії:
   • метеоризм, бурчання, здуття живота,
   • дискомфорт, відчуття важкості,
   • біль (спастичний або тупий, ниючий), відчуття розпирання,
   • нестійкий стул (пронос або запор, чергування);
2. синдромом порушення травлення:
   • стеаторея,
   • порушення всмоктування жиророзчинних вітамінів (D, K),
   • порушення водно-електролітного балансу;
3. астеновегетативним синдромом (зумовлений гіпо- та авітамінозом, диспротеїнемією, інтоксикацією).

Відмічають анемію, гіповітаміноз, остеомаляцію, порушення згортання крові, гіпопротеїнемію та можливе зменшення маси тіла. Характерний астеноневротичний синдром, що проявляється слабкістю, підвищеною втомлюваністю, зниженням працездатності, порушенням сну, головним болем.

У залежності від переважного виду патогенної мікрофлори дисбактеріоз перебігає по-різному. Найчастіше відмічають дисбактеріоз грибковий, стафілококовий, протейний, синьогнійний, ешерихіозний тощо; такий, що спричинюють різні асоціації цих мікроорганізмів.

Обов'язкове дослідження травного тракту, у тому числі шлунку, підшлункової залози, гепатобіліарної системи, тонкої та товстої кишки, із застосуванням контрастної рентгенографії, іригоскопії, ендоскопічного дослідження. Для оцінки перетравлювання та всмоктування жирів, білків та вуглеводів застосовують копроцитограму.

Діагностика у більшості випадків базується на даних бактеріологічного дослідження калу шляхом посіву на спеціальні поживні середовища.

Призначаються про- та пребіотики.

• Дисбактеріоз
• Дисбактеріоз та його лікування.^{[недоступне посилання з липня 2019]}

• Дисбіоз кишечнику: клініка, діагностика, шляхи корекції / М. В. Патратій [та ін.]. — Чернівці: БДМУ, 2016. — 116 с. : табл. — Бібліогр.: с. 99—116 (225 назв). — ISBN 966-697-168-2