Дмитренко Юрій Михайлович

Закінчив Хмелівську середню школу.

1973 рік — закінчив Кіровоградський інститут сільгоспмашинобудування. Недовгий час працював інженером-конструктором.

З 1975 року — на журналістській роботі, закінчив відділення журналістики Вищої партійної школи при ЦК КПУ (1985).

Був військовим журналістом.

Працював у районних та обласних газетах Кіровоградщини та Полтавщини. У Полтаві — з 1980 року.

Працював заступником редактора газети «Ленінським шляхом», завідувачем відділу у «Комсомольці Полтавщини».

У 1990 році організував і очолив інформаційно-видавниче агентство правоохоронних органів та судів Полтавської області «Астрея», водночас редагував обласні газети «Пригоди, події, факти» та «Цілком відверто», а також літературні видання — «Літературну Полтавщину», «Полтавочку», журнали «Астрея», «Добромисл», «Лтавський детектив», «Журавлик».

Організатор і голова Полтавської спілки літераторів (1991), нині — Почесний голова.

З жовтня 1992 року перебував на державній службі — був начальником управління у справах преси та інформації Полтавської обласної держадміністрації.

З 2003 — інвалід другої групи. Мешкає в селі Велике Болото Новосанжарського району на Полтавщині.

Твори друкуються з 1975-го, видаються — з 1984 року. У доробку письменника — понад 50 різножанрових книг: публіцистичні нариси, історичні та історико-документальні романи та повісті, гостросюжетна пригодницька, фантастична та детективна проза, поезія і навіть книги про любительське рибальство.

Основною темою творчості стала історія українських національно-визвольних змагань 1917—1921 років, над якою автор працював майже тридцять років; результатом цього письменницького подвижництва став цикл історичних романів «Український вузол», який об'єднав 26 книг.

Найвагоміші з них — романи-хроніки:

• «Загибель імперії»,
• «Нашестя»,
• «Гетьманська держава»,
• «Війна з Росією»,
• «Отаманщина»,
• «Повстанські вихори»,
• «Вогонь Холодного яру»,
• «Махновці»,
• «Повстанці» — побачили світ у полтавських видавництвах у 1999—2003 роках.

Чекають на видавця ще два романи з цього циклу («Окупація» та «Останні гайдамаки»). «Український вузол» Ю. Дмитренка двічі висувався на здобуття Державної премії імені Т. Г. Шевченка.

Досліджував період національно-визвольних змагань 1917—1921 років та його історичні постаті, присвятив їм низку документальних та біографічних нарисів, які побачили світ у полтавських видавництвах:

• «…Я, батько Махно» (1991),
• «…Я, комбриг батько Махно» (1992),
• «Нестор Махно» (1998),
• «…Я, голова Гуляйпільського совєта, Нестор Махно» (1999),
• «Микола Міхновський. Володимир Винниченко. Симон Петлюра»,
• «Ніколай Лєнін (Владімір Ульянов)» (1998)).

А також цикл невиданих документальних романів:

• «Білі»,
• «Есери»,
• «Красні»,
• «Отаман Григор'єв»,
• «Махновія» та ін.

Майстер пригодницького і детективного жанру, в якому він створив десятки романів та повістей:

• «Скарби мовчать» (Київ, 1985),
• «Розшук» (Київ, 1988),
• «Гонорар за злочин» (Полтава, 1990),
• «Смерть аноніма»,
• «Замах на слідчого»,
• «Рекет» (Полтава, 1991),
• «Слідами Чорної відьми» (Полтава, 1992),
• «Ніхто нічого не бачив» (Полтава, 1993),
• «Розшук злочинця припинити» (Полтава, 1994),
• «Убивця вбивць»,
• «Слідчий Карий проти лтавської мафії» (Полтава, 1995),
• «Кримінальне лото» (Полтава, 1996),
• «У павутинні ЧК» (Кобеляки, 2002) та ін.

Чимало прозових книг написав для дітей, зокрема в полтавських видавництвах побачили світ:

• «Абсолютно секретный агент» (1991),
• «Версія для комісара поліції»,
• «Тайник у підземеллі» (1992),
• «Помилка секретного агента» (1998) та ін.

У творчому доробку автора також кілька поетичних книг:

• «Смолкнувшие струны»,
• «Усе мина» (Лубни, 1999),
• «П'ятдесят» (Лубни, 2001),
• «Догорає свіча»,
• «Украдена ніч» (Лубни, 2002),
• «Крик змія» (Кременчук, 2003).

Кілька книг, які побачили світ у полтавських видавництвах, було адресовано рибалкам-любителям:

• «Яку, де, коли чим і як ловити рибу?» (1992),
• «Порадник рибалки» (1992),
• «Зимова риболовля»,
• «Все про поплавцеву вудку»,
• «Рибалці про риб України» (1994).

лауреат літературних премій імені Панаса Мирного, лауреат премії імені Володимира Малика

лауреат літературної премії імені Юрія Яновського, переможець багатьох всесоюзних, всеукраїнських та обласних конкурсів на найкращий літературний твір про міліцію.

З травня 2010 року за станом здоров'я відійшов від громадських справ, залишив усі свої посади і зосередився на роботі в Полтавській академії козацтва.

• Дмитренко Ю. Мій літературний батько: [короткі відомості про автора] / Ю. Дмитренко // Уроки Володимира Малика Сучасники про письменника і його творчість. — Полтава, 2005. — С. 22-30.
• Дмитренко Ю. Слово про «Український вузол»: [подана біогр. автора, який живе і працює у Полтаві з 1980 р.] / Ю. Дмитренко // Біла альтанка: зб. творів письменників Полтавщини / за ред. О. Гаран, Н. Фурси, С. Осоки. — Полтава, 2007. — С. 134—150.
• Дмитренко Юрій Михайлович (Думич Максим) // Літератори Полтавщини: довідник. — 2008. — С. 29-30.Дмитренко Юрій Михайлович: [псевд.: М. Думич, Дмитренко-Думич та ін.; 04.05.1951, с. Глодоси Новоукр. р-ну Кіровогр. обл.] // Мокляк В.
• Літературна Новосанжарщина (матеріали до Новосанжарського біобібліографічного словника). — Полтава, 2013. — С. 18-20.
• Дяченко А. Дмитренко Юрій Михайлович (псевд.: М. Думич, Дмитренко-Думич та ін.; 04.05.1951, с. Глодоси Новоукр. р-ну Кіровогр. обл.) — письменник. Чл. НСПУ (1994): [від 1980 р. — у Полтаві] / А. Дяченко // Енциклопедія Сучасної України. — К., 2008. — Т. 8. — С. 14 ; Калинове гроно: антологія літераторів Полтавщини часу незалежності України: до 20-річчя Полтав. спілки літераторів. — Полтава, 2010. — Т. 3. — С. 65-71.
• Дяченко А. М. Невідомий Юрій Дмитренко, або … Він же — Максим Думич: нарис / Анатолій Миколайович Дяченко. — Глобине: Поліграфсервіс, 2001. — 48 с.
• Зелень М. Засновнику Полтавської спілки літераторів, відомому українському письменникові Юрію Дмитренку-Думичу виповнилося шістдесят! / М. Зелень // Вечірня Полтава. — 2011. — 4 трав. — С. 7.
• Карпенко В. За часів Юрія Дмитренка було десятиліття розквіту книговидання на Полтавщині / В. Карпенко // Полтавська Думка. — 2017. — 30 берез. — С. 4.
• Ревека М. Герой козацького народу — наш земляк: [Ю. Дмитренко — голова Української козацької громади Третього Гетьманату, Верховної ради отаманів козацьких орг. Полтавщини та ін.] / М. Ревека // Вечірня Полтава. — 2010. — 6 січ. — С. 6.Син
• (квіт.). — С. 8-13.
• Юрій Дмитренко: [біографія, поезії] // Калинове гроно: Антологія поезії полтавських літераторів ХХ ст. — Полтава, 2004. — С. 384—386.

• Полтавська обласна організація Національної спілки письменників України
• Музей ім. І. Карпенка-Карого
• Історія Полтави. Письменники, публіцисти, драматурги