Добра (Україна)

Село відоме з 17 століття. Назва походить, за переказами, від смачної джерельної води в місцевих криницях. З селом пов'язані події з Коліївщиною, українською козаччиною.

У 1760 році закладена й освячена священиком Феодором Погорілецьким на новому місці церква Різдва Божої Матері, у 1768 році перейшла з унії до православ'я, тоді тут налічувалося 147 дворів, а 1783 року — 121 двір та 629 чоловіків і жінок.

У 1864 році Лаврентій Похилевич так занотував про це поселення:

Юго-восточная часть села Красноставки называется Доброе, что находится при реке Конеле и считается за особое село, хотя состоит в непрерывной связи с Красноставкой и составляет одно владельческое имение Флориана Рожицкого (латинского исповедания). Жителей обоего пола 1460; церковь Богородичная, деревянная, 5-го класса; земли имеет 44 десятины; построена 1725 года.

У 1905 році село Добра відносилося до Верхняцької волості, Уманського повіту Київської губернії, у землекористуванні населення було 3076 десятин; на той час у селі було 412 дворів.

До складу села Добра входить присілок Красноставка — колись окреме село.

15 липня 1941 року війська Вермахту підійшли до села: кілька днів тривали криваві бої за Добру, село переходило із рук у руки, аж доки в кінці місяця переважаючі сили гітлерівців не захопили поселення. У роки нациської окупації в селі проти загарбників мужньо виступила родина Пороховського — Василь Кирилович, дружина Уляна Савівна й син Микола, які загинули в нерівному поєдинку з гітлерівцями у своєму будинку. 624 жителі села брали участь і Другій світовій війні, 138 з них нагороджені урядовими нагородами, 258 загинули.

1952 — в селі встановлено пам'ятник на могилі воїнів, що відвоювували село, а 1968 року — обеліск Слави односельцям, які полягли в боях за Батьківщину.

Станом на 1972 рік в селі працював колгосп імені Горького, за яким було закріплено 3947,5 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3701,5 га орної землі. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Працювали механічна і деревообробна майстерні, пилорама. Також в селі працювали середня і початкова школи, два клуби, дві бібліотеки з фондом 14,5 тисяч книг, два медичних пункти, пологовий будинок, дитячі ясла і садок відділення зв'язку, ощадна каса, шість магазинів.

• 
  Вулиця Центральна
• 
  Сільська рада
• 
  Школа
• 
  Дитсадок
• 
  Будинок культури
• 
  Магазин
• 
  Церква
• 
  Ставок
• 
  Садиба Рожицьких (19 ст.)
• 
  Пам'ятник воїнам-односельцям
• 
  Братська могила радянських воїнів
• 
  Братська могила радянських воїнів

Неокласичний садибний будинок Флоріана Рожицького та залишки садибного парку 19 ст. Пам'ятка архітектури.

• Порохівський Гнат Ярмилович — полковник Дієвої армії УНР.[2]
• Вихристюк Сергій Григорович — Прапорщик, командир евакуаційного відділення взводу МТЗ 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Загинув під час обстрілу в зоні АТО.

У селі народилися Герої Радянського Союзу:

• Кротюк Василь Купріянович (* 14 січня 1910 — † 2 березня 1982)[3];
• Танцюра Іван Лазарович (* 22 червня 1920 — † 8 листопада 1985)[4]
• письменник Мельник Онисим Петрович.

• Жадько В. Маньківщина. Не забуваймо рідного порогу.-К.,2006.-С. 172—178.
• Універсальна енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.276.
• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

• Наша Батьківщина Маньківка
• Dobra // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 66. (пол.)
• Добра на Via est Vita