Добрятин

Добря́тин — село в Україні Млинівської селищної громади у Дубенському районі Рівненської області. Населення становить 514 осіб.

село Добрятин
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район/міськрада	Дубенський район
Рада	Млинівська селищна громада
Основні дані
Засноване	1545
Населення	514
Площа	12 км²
Густота населення	42,83 осіб/км²
Поштовий індекс	35136
Телефонний код	+380 3659
Географічні дані
Географічні координати	50°30′49″ пн. ш. 25°30′38″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	190 м
Місцева влада
Адреса ради	35136, Рівненська обл., Млинівський р-н, с. Добрятин, вул. Молодіжна, 4
Карта
Добрятин
Добрятин
Мапа

Дідичем села був, зокрема, Василь Семашко гербу Лебідь.[1]

Село, до 2016 центр однойменної сільської ради, знаходиться на відстані 9 км від центру громади (смт. Млинів), 37 км від залізничної станції та районного центру Дубно та 59 км від обласного центру (м. Рівне). Розташоване на правому березі р. Іква, у зоні лісостепу.

У далекому минулому центральна вулиця села з обох боків була обставлена коленим дубом, який називається частоколом, або іще тином. Він був високий та міцний. Одне слово, добрий тин. Звідси, можливо, і походить назва села Добрятин.

Однак науковець з Рівного, кандидат філологічних наук Я. О. Пура стверджує, що оповідь про легендарного Добряту, який нібито спорудив тут оборонний форпост на підступах до фортечної Муравиці, сприймається ймовірніше. А можливо, це історичний факт. Таким чином, за Пурою Добрятин – це назва, що утворена від старовинного імені Добрята. До 1930 року село мало офіційну назву - Добратин.

В «Актах, отсносящиеся к истории Южной и Западной России, собраные Археологическою комиссиею (1863-1877)»  є запис «дали…Добрятинҍ на Иквҍ», який датується 1452 роком. В описі Луцького замку від 1545 р. село згадується як «городня Добратиня», власність Петра Семашка. В 1566 р. було власністю райці (радного) Василя Лукашевича. З акта 1579 року  можна дізнатися, що Добрятин було закладено братами Ярошем, Петром і Василем Семашками з усіма доходами князю Андрію Курбському. Його дружина – Олександра Петрівна (дівоче прізвище – Семашко), після смерті князя не виконала його волі і віддала Добрятин своєму брату Василеві. У к.XVII ст. Францишек Ледуховський, каштелян волинський, мав за дружину Хелену Семашко з Добрятина.[2]

В деяких архівах згадується, що в 1583 р. нараховувало 29 дворів.

В 1671 р. маєток перейшов до Лінчевських від волинського каштеляна Яна-Франціска Любовицького.

На початку XVIII століття село належало панам Чарнецьким, пізніше стало власністю Потоцьких, а в 1911 р. – Менчинських. В Добрятині було 25 курганів, а в центрі поселення – чотирикутне земляне укріплення (колись це був замок Пузинів).

В 1857 р. частину земель захопив поміщик Мільчинський.

Покровська церква (дер.), с.Добрятин,

На кінець ХІХ ст. в селі було 88 дворів і 780 жителів, дерев’яна церква на ім’я Покрови Пресвятої Богородиці [3]з церковно-приходською школа, у якій навчалися лише хлопчики (заснована у вересні 1877 р.) та дзвіниця на камінних стовпах.

На початку ХХ ст. за Добрятином закріплювалося 500 десятин. З них 200 десятин належало панській сім’ї Мільчинських, 100 десятин – куркулям, решта – середнякам та біднякам.

У 1918-1921 роках, під час Визвольних змагань, влада у селі змінювалась кілька разів. Влада перейшла під контроль Польщі.

Шукаючи кращої долі, чимало жителів виїхало в Аргентину, Канаду та інші країни.

У 1940 р. в селі було відкрито семирічну школу. Перед війною в Добрятині була гарна садиба Мільчинських та католицька каплиця, пізніше зруйновані у воєнні роки.

27 червня 1941 р. село окуповане фашистами. Під тиском загарбніиків було організовано українську поліцію, основна частина яких пізніше перейшла до загонів УПА. Місцеве населення було задіяне в роботі по вивезення з лісу «буців» (лісоматеріалу) до залізничної станції в Дубно. Непокірливих селян відправляли на каторжні роботи до Німеччини. Таким чином 64 чоловіка стали остарбайтерами, 70 мешканців села воювали на фронті, 33 з них загинули. Їх пам'ять вшановано обеліском. В листопаді 1944 р. тут перебував загін Сидора Ковпака.

В березні 1944 р. село звільнене від загарбників. В 1948 р. створено колгосп ім. Леніна. Перший голова  - Ходзюк В. Ю. В 1963 р. господарство перейменували у «Жовтневий». На 1 січня 1963 р. у Добрятині нараховувалось 536 дворів, населення – 1769 чоловік.

На території села знаходиться природоохоронний заповідник с. Добрятин та архітектурна пам’ятка - Свято-Покровська автокефальна церква.

Серед народних умільців – вишивальниці Кощук О. В., Варійчук Л. Т., Катеринич Р. Г., Мідзьоха Л. П. Доброї слави зажила фермерська сім’я братів Черепушків. На території села в даний час функціонують агроформування ВСК «Прогрес» та ПП «Агро-Експрес-Сервіс».

Сільраді підпорядковані села Новино-Добрятин, Остріїв, Тавневе. Є фельдшерсько-акушерський пункт, філія загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня, бібліотека, будинок культури, відділення зв’язку, 4 магазини. Населення становить 514 осіб, дворів – 223.