Добіаш-Рождественська Ольга Антонівна

Має чеське походження. Батько — А. В. Добіаш, вчитель гімназії в Україні, пізніше професор-еллініст в Історико-філологічному інституті міста Ніжин.

Дочка відзначалася здібностями і закінчила Ніжинську жіночу гімназію з золотою медаллю у 1891 р. Слабке здоров'я дочки змусило батьків залишити її в сім'ї. Дозвіл на переїзд в Петербург отримала 4 роки поспіль. У 1895 — стала студенткою Вищих жіночих курсів (Бестужевських). Серед викладачів Ольги Антонівни — Гревс Іван Михайлович (1860–1941), професор, історик.

Чотири роки поспіль виключена з курсів за участь в студентських страйках, серед приводів яких і самогубство бестужівки М. Ветрової. Була заарештована та відбула коротке ув'язнення в Петропавлівській фортеці — буцегарні. Після ув'язнення мала право закінчити курси, але їй була заборонена царатом викладацька діяльність у державних навчальних закладах імперії. Право на викладацьку діяльність їй поновили три роки потому. Займалася громадською діяльністю — у 1904-1906 рр. була головою Всеросійської вчительської спілки. З 1907 р. — викладач Вищих жіночих курсів (Бестужевських).

У 1908 р. з нею узяв шлюб Д. Рождественський, пізніше відомий науковець, фізик, фундатор Державного Оптичного інституту в Ленінграді.

Сорбонна

За рекомендацією проф. Гревса І. М. — Добіаш-Рождественська отримала відрядження в Париж, в Сорбонну, де навчалась у 1908–1911 рр. Французький науковець Ф. Лот був одружений з росіянкою М. Бородіною-Лот (дочкою академіка Бородіна), дружні стосунки з якою Добіаш-Рождественська зберегла до своєї смерті.

У 1911 р. захистила в Сорбоні докторську дисертацію «Церковна спілка 13 ст. у Франції». У 1915 р. в Російській імперії дисертацію надрукували, а її захист приніс Добіаш-Рождественській ступінь магістра. З 1915 р. Добіаш-Рождественська стала першою в Російській імперії жінкою — магістром.

З 1922 р. і до смерті працювала в Рукописному відділенні Публічної Бібліотеки.

Радянський уряд розв'язав військовий конфлікт з білопанською Польщею та зазнав нищівної поразки. Як компенсацію за матеріальні збитки цей уряд зобов'язався повернути польські культурні та історичні пам'ятки, вивезені в країну з Речі Посполитої та Царства Польського царатом в 18—19 ст.

Руків'я меча Щербець

Значною була участь Добіаш-Рождественської в польсько-російській комісії, що за умов Ризької мирної угоди (1920 р.) займалася відбором та оцінкою польських культурних та історичних пам'яток в музейних та бібліотечних архівах Росії. Серед повернутих в Польщу речей —

• історичний меч Щербець, пам'ятка польської історії
• більша частина бібліотеки Залуських
• картини Яна Матейко тощо.

• «Церковное общество Франции в XIII веке» (1914)
• «Культ Св. Михаила в латинском средневековье» (1918)
• «Западная Европа в Средние века» (1920)
• «История письма в Средние века. Руководство к изучению латинской палеографии» (1923,второе изд.-1936)
• «Стихотворения голиардов» (1931, на французском языке)
• «История Корбийской мастерской письма» (1934, на французском языке)
• «Эпоха Крестовых походов. Запад в крестоносном движении» (Петроград, 1918)
• «Западные паломничества в средние века» (Ленинград, 1924)
• «Крестом и мечом. Приключения Ричарда І Львиное Сердце» (Ленинград, 1925, переиздано Москва, 1991)
• «Культура западноевропейского средневековья» (1987).

Померла в Ленінграді, похована на цвинтарі — Літераторські мостки.