Довгалівка (Погребищенський район)
Довгалі́вка — село у Вінницькій області Погребищенського району, центр Довгалівської сільської ради. Розташована за 23 км від районного центру, за 16 км від залізничної станції Тетіїв.[1] З другої половини 20 століття до складу села входить колишнє село Долотецьке.
село Довгалівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Вінницька область |
Район/міськрада | Погребищенський район |
Рада | Довгалівська сільська рада |
Основні дані | |
Населення | 711 |
Площа | 0,258 км² |
Густота населення | 2755,81 осіб/км² |
Поштовий індекс | 22236 |
Телефонний код | +380 4346 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°25′15″ пн. ш. 29°30′56″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
209 м |
Водойми | Рось |
Найближча залізнична станція | Пост Озерний |
Відстань до залізничної станції |
4 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 22236, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Довгалівка, вул. Шкільна, 10 |
Карта | |
Довгалівка | |
Довгалівка | |
Мапа | |
|
Географія
Село розташоване у південно-східній частині району, майже на межі з Київською областю, за 4 км на північ від залізниці Козятин — Жашків (зупинний пункт Пост Озерний). Поїздом можна потрапити у Погребище, а з однією пересадкою — також у Вінницю, Київ.
Історія
У 1864 році український краєзнавець Л.Похилевич так описував Довгалівку: село знаходиться «біля безіменного струмка, що впадає біля с. Збаржівки у Рось… Село поділяється на дві частини: перша,… Долотецьке, на лівому боці струмка вважається у Бердичівському повіті, мешканців обох статей: православних 343,… землі 1053 десятини… Інша частина ліворуч від струмка, вважається уже у Таращанському повіті … Вона називається Довгалівкою. Мешканців у ній обох статей 566; землі 1303 десятини. Колись обидві частини складали одне село».
Населення Довгалівки як і сусідніх сіл постраждало від голодомору 1932—1933 рр. Точна кількість жертв невідома. За свідченнями старожилів, загинуло чимало односельців, однак в офіційних джерелах згадується лише шість родин (близько 20 загиблих).[2]
Під час Другої світової війни у другій половині липня 1941 року село було окуповане німецько-фашистськими військами. Червоною армією село було зайняте 1 січня 1944 року.[3]
На початку 1970-х років в селі була розміщена центральна садиба колгоспу ім. ХХ з'їзду КПРС. За господарством було закріплено 2993 га землі, у тому числі 2338 га орної. Виробничий напрям господарства був рільничо-тваринницький. В селі була початкова та восьмирічна школи, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.[1]
За переписом 2001 року населення села становило 711 осіб.
2007 року в селі заснована парафія УПЦ КП (ПЦУ)[4]. Зусиллями громади зведений кам'яний храм на честь Різдва Богородиці, встановлені монументи жертвам Голодомору 1932—1933 рр. у самому селі та с. Дототецькому, а також хрест на місці зруйнованої церкви в ім'я св. Апостола Якова Брата Божого.
Населення
За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 710 особи,[5] із них 98,73 % зазначили рідною мову українську, 1,27 % — російську.[6]
Рік | 1897 | ~1900 | ~1902 | ~1972[1] | 1989[7] | 2001[5] |
---|---|---|---|---|---|---|
Кількість осіб | 1364 | 746 | 710 |
Відомі люди
- Дем'янюк Олександр Павлович — український дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Кіпр.
- Іван Слободянюк — Герой Радянського Союзу. Уродженець села Долотецького, що тепер входить до складу села Довгалівки.
Пам'ятки
В селі ще за радянщини споруджено обеліск на могилі Василя Яворського — першого голови КНС, якого ліквідували у 1920 році.[1] У 1978 році в селі було встановлено Пам'ятник 135 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах Великої Вітчиняної війни. Тут також встановлено бюст Героя Радянського союзу, уродженця села Долотецького, І. Слободянюка. В селі також встановлено Монумент жертвам Голодомору 1932—1933 рр.
- Пам'ятник 135 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах ВВВ, 1978 р.
- Перелік воїнів-односельчан, загиблих на фронтах ВВВ
- Бюст уродженеця с. Долотецького, Героя Радянського Союзу Івана Слободянюка
- Монумент жертвам Голодомору 1932—1933 рр.
Галерея
- Вулиця Шкільна
- Сільська рада
- Школа
- Будинок культури
- Церква
- Автобусна зупинка
- Панно на автобусній зупинці
Примітки
- Довгалівка. // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с. — 15 000 прим. — С. 529.
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Вінницька область. — Вінниця, 2008. — С. 556. pdf (14,5Mb)
- Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 47.
- Релігійна громада парафії Різдва Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського Патріархату
- Таблиця 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість наявного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 28 лютого 2019.
- Таблиця 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. http://ukrcensus.gov.ua. Процитовано 28 лютого 2019.
- Таблиця 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). // Кількість наявного та постійного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (1989(12.01)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 28 лютого 2019.
Джерела
- Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мъстностяхъ Кіевской губерніи. — Кіевъ: Типографія Кіево-Печерской Лавры, 1864. — С. 264—264.
- Моє село. Історія
- Довгалі́вка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.529
Посилання
- Dołhalówka (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 105. (пол.)