Довгий Микола Григорович

Мико́ла Григо́рович До́вгий (нар. 12 травня 1977(19770512), с. Мартинівка, Новоархангельський район, Кіровоградська область, Українська РСР — пом. 27 квітня 2015, с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, водій 11-го ОМПБ «Київська Русь», учасник російсько-української війни.

Довгий Микола Григорович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 12 травня 1977(1977-05-12)
УРСР, Мартинівка, Кіровоградська область
Смерть 27 квітня 2015(2015-04-27) (37 років)
 Україна, Спартак, Донецька область
Військова служба
Роки служби 2014—2015
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 11 ОМПБ
 72 ОМБр
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 1977 року в селі Мартинівка на Кіровоградщині, був старшим сином в родині Довгих. Після закінчення школи вступив до Уманського профтехучилища, здобув робітничу про­фесію токаря, у Кам'янечому закінчив курси водіїв. Після проходження строкової військової служби в Збройних силах поїхав до столиці, влаштувався водієм на одному з київських заводів, — доставляв будівельні матеріали замовникам. Мешкав поблизу Києва — у Києво-Святошинському районі, згодом перевіз туди і свою сім'ю. Любив рибалити.

Під час Революції Гідності приєднався до протестів на київському Майдані.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України у вересні 2014-го призваний за частковою мобілізацією.

Солдат, водії 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч польова пошта В2262. Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, служив водієм автобуса, перевозив особовий склад і боєприпаси.

27 квітня 2015-го загинув від вибухової травми, якої зазнав під час виконання військового завдання в районі Донецька, поблизу окупованого села Спартак.

Похований на кладовищі рідного села Мартинівка.

Залишилися батьки, брати, дружина Оксана, доньки — Олена і Каріна (1999 і 2002 р.н.), та син — Валентин (1997 р.н.).

Нагороди та звання
  • За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (4.6.2015, посмертно)[1].
  • Рішенням Києво-Святошинської районної ради № 203-15-VІІ від 20.12.2016 присвоєне звання «Герой-захисник Вітчизни» Києво-Святошинського району (посмертно). Почесну відзнаку вручено родині загиблого захисника[2].

Примітки
  1. Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. Мирослава Смірнова та Вадим Гедульянов вручили Почесні відзнаки родинам загиблих Героїв-захисників Києво-Святошинського району // Києво-Святошинська районна рада, 16 жовтня 2017

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.