Долиняни (Мурованокуриловецький район)

Географічне положення

Село Долиняни розташоване на Подільській височині за 36 км на північ від Дністра, у басейні його притоки річки Жван, на невеликій річці Жабля, що є лівою притокою Жвану. Географічні координати села 48°49′20′′пн.ш., 27°35′ сх.д. Середня висота над рівнем моря 280 м. Село розміщене за 12 км на північ від центру громади смт. Муровані Кирилівці, та за 100 км на південний захід від обласного центру м. Вінниці. Найближчий населений пункт с. Кривохижинці за 1 км на захід, південний захід. За 2 км на південний схід розміщується с. Снітків. На південь за 3 км знаходиться с. Курашівці, а за 3 км на північний схід с. Супівка, за 5 км на північний захід розміщується с. Михайлівці. Біля села проходить автомобільна дорога, що з'єднує села Михайлівці та Снітків. Найближча залізнична станція Котюжани розміщується за 12 км. Село має форму п'яти променевої зірки, протяжність з півночі на південь близько 2 км, з заходу на схід близько 2,2 км.  Рельєф місцевості горбиста рівнина посічена річковими долинами. В центрі села є ставок, ще 2 знаходяться за межами села, площа найбільшого 4 га. За 1 км на північний захід знаходиться ліс, який простягається до с. Михайлівці. Кліматичні умови характерні для цієї частини України. Ґрунти світло-сірі лісові, по долинах супіщані на вершинах горбів глинисті. Рослинний і тваринний світ типовий для цього регіону.    

Селом протікає річка Жабля, ліва притока Жвану.

Поблизу с. Долиняни відкрито цілий ряд археологічних пам'яток — два поселення трипільської культури V—IV тисячоліть до н. е. та три селища черняхівської культури III—IV століть н.е

Перші писемні згадки про с. Долиняни знаходимо ще у документах середини XV століття (правда, село тоді має назву Долини, а Долинянами стає у XVI столітті). За даними Михайла Грушевського, в одній з жалувальних грамот 1452 року польський король Казимір Великий віддає у володіння шляхтичу Теодоріку Бучацькому цілий ряд сіл по річках Жван та Лядова. Серед них — Долини (тепер с. Долиняни), Міхалівці (тепер с. Михайлівці), Курилівці (тепер Муровані Курилівці), Височок (тепер с. Польове). Натомість, Бучацький зобов'язувався збудувати у Голчедаєві (тепер с. Вищеольчедаїв) кам'яний замок і захищати ці землі від татар. Долиняни також декілька разів були зруйновані татарами. Але село щоразу вперто відроджувалося, продовжуючи свою історію. Так, у документах останніх років XYI століття говориться про нове заселення Долинян (очевидно після їх руйнування татарами). Існування Долинян у XV—XVII ст. підтверджується археологічно. Київськими науковцями встановлено, що у ті часи Долиняни було зовсім маленьким сільцем з 10 — 15 дворищ, які розташовувалися на лівих схилах струмка лівої притоки р. Жабля на території сучасних садиб Сикильчука Деониса, Осадчука Григорія, Гордійчука Григорія, Григораша Степана, Богатюк Ліди, Білик Насті, обмеженого вулицями.

З 1793 р. село як і все Поділля переходить під владу Російської імперії.

У 18 ст. побудована церква, яка за переказами була дерев'яною, але у 19 ст. вона провалилась під землю (за переказами), на тому місці у наш час існує яр. У 1867—1877 рр. будується кам'яна церква, яка була відреставрована у 1998 р. В даний час діюча.

В 19 ст. у селі налічувалось близько 280 дворів, населення складало близько 850 чоловік. В селі було 2 крамниці. Село належало до Снітківської волості, яка утворилась після скасування кріпацтва.

20 ст. розпочалось у селі, як і в усій Російській імперії, виступами проти місцевих панів. На початку 1918 р. було утворено сільську раду. В 1927 році в село прибув перший трактор з двокорпусним плугом. В 1929 р. в селі організовано колгосп ім. Леніна. Під час голодомору 1933 р. в селі від голоду загинуло понад 100 людей, а в 1937—1939 рр. понад 30 чоловік були репресовані.

В 1941 р., з початком Великої Вітчизняної війни, чоловіче населення села пішло на фронт. В липні 1941 року село було окуповане, а 22 березня 1944 р. звільнене радянською армією. З фронтів війни не повернулось 122 жителі села, країна оцінила подвиг воїнів, нагородивши їх 98 орденами і медалями.

Післявоєнний час село як і вся країна відбудовувалось. Важкі роки післявоєнного часу село пережило без значних втрат. В 1958 р. село електрифіковано, побудовано електростанцію, яка спочатку давала електрику тільки на колгосп, а з 1959 р. і всім домівкам жителів села. В 1959 р. було об'єднано колгоспи сіл Долиняни та Кривохижинці у колгосп ім. Леніна, а в 1985 році роз'єднано на колгосп ім. Чапаєва с. Кривохижинці та колгосп ім. Леніна с. Долиняни.

В 1962 році в селі побудовано будинок культури. В 1971 році відкривається нове двоповерхове приміщення школи на 250 учнів, у якому є просторий спортзал, актовий зал, їдальня, діє гуртожиток для учнів з с. Кривохижинці.

• 
  Долиняни, сільська рада
• 
  Долиняни, вул. Вінницька
• 
  Церква в с. Долиняни

Уродженцями села є:

• Гордійчук Петро Григорович — літератор-перекладач.
• Городинський Станіслав Станіславович — український співак та композитор, заслужений артист України.
• Дяченко Ганна Петрівна — українська поетеса.
• Савуляк Олександр Васильович — полковник Державної Служби Безпеки України
• Цимбалюк Леонід Тимофійович — хірург, завідувач хірургічного відділення Хмільницької ЦРЛ, Заслужений лікар України

За пів кілометра на північ, навпроти автобусної зупинки розташований батанічний заказник місцевого значення "Долина ірисів".

• Долиня́ни // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.463-464

• Офіційний сайт Долинянської сільської ради
• Погода в селі Долиняни

1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 31 жовтня 2021.