Домашнє господарство

У мікроекономічному аналізі домогосподарство виступає як споживач економічних благ (товарів і послуг). Цей суб'єкт (дійова особа, актор) має у власності економічні ресурси (землю, капітал, працю, підприємництво), які пропонує виробнику економічних благ - фірмі - на відповідних ресурсних ринках. При продажу ресурсів фірмі домогосподарство отримує доходи на ресурси (факторні доходи): ренту, оренду (на землю), процент (на капітал), заробітну плату (на робочу силу), прибуток (на підприємництво). В навчальних курсах мікроекономіки, як правило, розглядають лише два види ресурсів, які домогосподарство пропонує фірмі — капітал (на ринку капіталу) і працю (на ринку праці).

Домогосподарство і фірма - моделі поведінки, ролі у макроекономіці. Одна й та сама людина, працюючи, відноситься до фірми (виробника), споживаючи - до домогсоподарства (споживача).

Зароблені доходи від продажу ресурсів на ресурсних ринках домогосподарство витрачає на ринках благ (споживчому ринку), купуючи блага для задоволення своїх потреб.

Таким чином, на ресурсних ринках (капіталу і праці) домогосподарство виконує роль продавця ресурсів, на ринках благ — покупця благ (товарів і послуг).

Домогосподарство здійснює вибір при купівлі благ (вибір споживача), прагнучи використати обмежений бюджет (бюджетна лінія) для отримання максимальної корисності від придбаних благ (наборів благ). Для опису вибору споживача (домогосподарства) використовуються основні навчальні моделі корисності — модель кардиналістської (кількісної) і ординалістської (порядкової) корисності.

Важливими положеннями при аналізі споживчого вибору є ідеї про взаємозамінні блага (субститути, ефект заміни) та взаємодоповнювані блага (комплементи).

Для аналізу поведінки споживача в мікроекономіці використовуються моделі «дохід-споживання» (залежність між рівнем доходу споживача і обсягом споживання благ, ефект доходу), «ціна-споживання» (залежність між ціною на благо і обсягом споживання блага, основа моделі попиту), криві Енгеля, товари Гіффена та інші.

Розділ мікроекономіки, який вивчає споживчу поведінку домогосподарства має назву теорія споживання (теорія споживчого вибору, теорія вибору споживача).

Досягнутий стан, у якому домогосподарство розподіляє обмежений бюджет для досягнення максимальної корисності (максимально ефективно), має назву «рівновага споживача».

Таким чином метою діяльності домогосподарства в мікроекономіці є максимізація корисності від споживання благ за умови обмеженості бюджету на споживання.

Важливою передумовою поведінки домогосподарства для мікроекономіки виступає суверенітет споживача — прийняття рішення про витрачання (розподіл) бюджету на купівлю благ на споживчому ринку і про продаж ресурсів на ресурсних ринках добровільно, самостійно, на власний розсуд, згідно власних вподобань.

Крім того важливим є те, що домогосподарство в мікроекономіці розглядається в якості «чорної скрині» — моделі, в якій відомі тільки вхід і вихід. При цьому внутрішні процеси прийняття рішень домогосподарством, внутрішньої структури і взаємодії між членами домогосподарства, розглядалися в інших суспільнознавчих дисциплінах. Але роботи Гері Беккера, зокрема «Трактат про родину» (A Treatise on the Family, 1981), відкрили цю "чорну скриню" для економічних досліджень.

В макроекономічному аналізі домогосподарство розглядається не окремо, а в якості сектору домогосподарств — агрегованого суб'єкта макроекономіки, який відповідає за споживання. Сектор домогосподарств (домогосподарства, сектор споживання, споживчий сектор) — агрегований суб'єкт макроекономіки, який складається з усіх наявних домогосподарств в економіці.

Див. тж. Система національних рахунків. Інституційні сектори в СНР

Аналогічно до домогосподарства в мікроекономіці, сектор домогосподарств є споживачем економічних благ (товарів і послуг), купуючи їх на споживчому ринку (ринку благ) у сектора фірм, й постачальником ресурсів на ресурсні ринки (землі, капіталу, праці).

Якщо в мікроекономіці метою діяльності домогосподарства є максимізація корисності, яка досягається вибором варіантів найкращого (найкориснішого) розподілу обмеженого бюджету (обмежених доходів), то в макроекономічному аналізі метою діяльності сектору домогосподарств є максимізація споживання, яка проявляється як збільшення споживчих витрат і збільшення факторних доходів (національного доходу).

Розгляд вибору споживача неможливий, оскільки розглядаються не окремі споживчі вибори, а агрегований (сукупний) вибір, який опосередковується через споживчі витрати сектору домогосподарств і національних дохід за певний період. Також при в макроекономічному аналізі відсутні ефект доходу і ефект заміни, які розглядаються на мікрорівні дослідження.

Тобто сектор домогосподарств, як агрегований суб'єкт, купує агреговане благо або макротовар (ВВП) на агрегованому споживчому ринку у агрегованого виробника (сектора фірм), і продає агреговані ресурси (землю, капітал, працю, підприємництво) сектору фірм.

Отже, сектор домогосподарств заробляє факторні доходи на ресурсних ринках відповідно до видів ресурсів - ренту (оренду) на землю, процент на капітал, заробітну плату на працю, прибуток на підприємництво. Сукупність факторних доходів сектору домогосподарств розглядається як національний дохід (один з показників Системи національних рахунків — міжнародної системи макроекономічного обліку).

Національний дохід складає більшу частину ВВП при його розрахунку за доходами (див. методи розрахунку ВВП).

Зароблений національний дохід витрачається на ринку благ (споживчому ринку) — сектор домогосподарств купує товари і послуги у сектора фірм для задоволення власних потреб, здійснюючи споживчі витрати.

Домашні господарства здійснюють такі види економічної діяльності і виконують відповідні ролі:

1) пропонують і продають ресурси (фактори виробництва) на ринку ресурсів — продавець ресурсів;

2) споживають частину заробленого національного доходу, купуючи блага на споживчому ринку (ринку благ) — покупець благ;

3) заощаджують частину національного доходу (відкладене споживання, споживання майбутніх періодів, фонд накопичення) — заощаджувач;

4) примусово віддають частину заробленого національного доходу у вигляді податків державного сектора (до державного бюджету) — платник подактів;

5) пред'являють попит і купують блага іноземного виробництва у закордонного сектора — споживач закордонних благ.

Відповідно до цих видів діяльності і ролей, сектор домогосподарств в моделі кругових потоків пов'язаний з ринками та іншими суб'єктами такими грошовими потоками:

вхідний грошовий потік:

1) національний дохід з ринку ресурсів;

вихідні грошові потоки:

2) споживчі витрати на споживчому ринку;

3) заощадення на фінансових ринках;

4) чисті податки до державного сектора;

5) платежі за імпортні блага до закордонного сектора.

Споживчі витрати домогосподарств на ринку благ — частина сукупного попиту (агрегованого попиту) і є значною частиною ВВП, підрахованого за витратами макроекономічних агентів (суб'єктів) (див. методи розрахунку ВВП). Крім споживчих витрат домогосподарств, розглядаються ще три компоненти сукупного попиту (відповідно для кожного з трьох інших суб'єктів макроекономіки): інвестиційні витрати (сектор фірм), державні витрати (державний сектор) і чистий експорт (як витрати закордонного сектора на наше виробництво (можуть бути від'ємними або позитивними).

Сектор домогосподарств — один з чотирьох макроекономічних суб'єктів. Крім нього до суб'єктів макроекономіки відносяться сектор фірм (виробничий сектор), державний сектор, закордонний сектор. У деяких макроекономічних моделях в якості п'ятого суб'єкту розглядаються фінансові ринки.

Модель, яка показує участь сектору домогосподарств в макроекономічному обігу має назву модель кругових потоків (модель економічного кругообігу).