Доменіко Модуньйо

Доменіко Модуньйо народився 9 січня 1928 року в італійській комуні Поліньяно-а-Маре, яка знаходиться у італійській провінції Барі. 1935 року його батько переїхав до Сан-П'єтро-Вернотіко провінції Бриндізі, де його батьки прожили до самої смерті і були поховані. Тут Доменіко ходив до початкової школи і вивчив місцевий діалект, близький до сицилійського. Навчався у середній школі сусіднього міста Лечче. З юних років він хотів стати актором і 1951 року, повернувшися з військової служби, Модуньо вступив до театральної школи. Ще під час навчання він отримав свою першу роль у екранізації п'єси «Філумена Мартурано» драматурга і режисера Едуардо Де Філіппо і деяких інших фільмах.

1957 року його пісня «Lazzarella» у виконанні Ауреліо Ф'єрро посіла друге місце на «Фестивалі неаполітанської пісні» (італ. Festival della Canzone Napoletana), і Модуньйо вперше доторкнувся до популярності. 1958 року Модуньйо взяв участь у п'єсі італійського комедіографа Антоніо Аніанте «Роза з сірки» на «Фестивалі прози» у Венеції. Поворотним моментом його кар'єри у цьому ж році стала участь на фестивалі у Санремо, де разом із Джонні Дореллі він представив пісню «Nel Blu Di Blu Dipinto». Пісня стала переможницею конкурсу і користувалася величезним успіхом у всьому світі, включаючи Сполучені Штати. Доменіко Модуньйо отримав дві премії «Греммі», продав більше 22 мільйонів копій платівки і відправився представляти Італію на пісенному конкурсі «Євробачення», де зайняв третє місце. Наступного року Модуньйо вдруге став переможцем музичного фестивалю у Санремо з піснею «Piove», також відомої як «Ciao, ciao bambina», а 1960 року посів друге місце з композицією «Libero». Це був щасливий час для співака, який знову взяв участь у «Євробаченні». Пізніше його пісню «Io» або «Ask Me» англійською мовою заспівав Елвіс Преслі.

У 1962 році Модуньйо втретє виграв фестиваль у Санремо з піснею «Addio …, addio …», а ще через чотири роки знову представляв Італію на «Євробаченні» з піснею «Dio, come ti amo». Джек Джонс записав її англійською у альбомі 1967 року «Our Song» під назвою «Oh How Much I Love You». На хвилі популярності Модуньйо зіграв у 44 фільмах і виступив як телевізійний продюсер.

У 1970-ті Модуньйо зберіг популярність, але плавно перейшов від популярної музики до більш серйозної, класичної. Він виступав як співак, музикант, знімався на телебаченні і співав провідні партії у сучасних операх.

1986 року Доменіко Модуньйо зайнявся політикою як член італійської радикальної партії і був обраний до парламенту. Він брав активну участь у вирішенні соціальних проблем, зокрема, боровся з нелюдськими умовами утримання пацієнтів у психіатричній лікарні «Агрідженто».

Доменіко Модуньйо помер від серцевого нападу у місті Лампедуза, 6 серпня 1994 року, у своєму будинку на березі моря. Його син Массімо пішов по стопах батька і став успішним співаком.

• Lu pisce spada
• Nel blu dipinto di blu (Volare)
• Selene
• La lontananza
• Piove (Ciao, ciao bambina)
• Sopra i tetti azzurri del mio pazzo amore
• Vecchio frac
• Non piangere Maria
• Amara terra mia
• Stasera pago io
• Il maestro di violino

• 1951 — Філумена Мартурано
• 1953 — Легкий час
• 1954 — Лицарі королеви
• 1956 — Таке життя
• 1957 — Пригоди трьох мушкетерів
• 1959 — Ніч над Європою
• 1960 — Побачення у Ішії
• 1961 — Останній суд
• 1966 — Європа співає
• 1967 — Три укуси на яблуці
• 1968 — Каприз по-італійськи
• 1972 — Скопоне, наукова картярська гра / (Lo scopone scientifico) — Ріджетто
• 1974 — Неприкаяна
• 1976 — Вчитель гри на скрипці

• Пісня Доменіко Модуньйо «Ragazzo del sud» (укр. «Хлопці півдня») 1972 року увійшла до альбому Адріано Челентано — «Dormi amore, la situazione non è buona» 2007 року.

• Офіційний сайт Доменіко Модуньйо (італ.)
• «Volare - La grande storia di Domenico Modugno» на сайті IMDb (англ.)