Дорінг

Дорінг (пом. бл. 1384) — львівський будівничий. Споруджував вірменський кафедральний собор (1356–1363) і мурований собор святого Юра (1363–1384, попередник нинішнього барокового).

Дорінг
Смерть 18 листопада 1384
Діяльність архітектор

Точне написання імені не встановлено. Зустрічаються варіанти Dare, Dore, Dorhi, Dorchi,[1] Dorc. У міській актовій книзі 1382–1389 років він зафіксований як Doringus murator. Існують різні версії щодо походження будівничого. За однією з них, Дорінг міг бути італійцем із Генуї. Разом із львівськими вірменами, міг потрапити до Львова через генуезьку колонію в Кафі (нині Феодосія). Можливо навіть був уродженцем тих місць. На користь цієї версії свідчить його ознайомленість із зодчеством італійським, вірменським і візантійським (усі три поширені на той час у Криму). На користь можливого вірменського походження вказує те, що ще в XIX ст. серед феодосійських вірмен траплялись прізвища Дорц і Дорхі. За версією Владислава Лозинського Дорінг був німецького (сілезького) походження, як більшість тодішніх львівських будівничих.

Біографічних відомостей збереглося вкрай мало. Відомо, що в 1383 році продав свій дім у Львові по сусідству з війтом Григорієм Штехером і Петром Чапичем та придбав інший у Генрика Клемме на півкуріальній ділянці. У жовтні наступного року частину майна уже покійного будівничого виставлено на продаж. Факт, що продавали лишн частину, може свідчити про те, що будівничий був одружений і частину майна успадкувала вдова.[2]

Авторство Дорінга при спорудженні церкви святого Юра заперечував польський дослідник Тадеуш Маньковський, хоч не виключав участь цього будівничого у спорудженні. Згідно з його висновками справжнім автором міг бути італієць Дорхі або Доркі, якого він не ототожнює з Дорінгом. Маньковський заперечував також архітектурну спорідненість із вірменським собором (твердження Бартоломея Зиморовича).[3] Згодом львівський історик Володимир Вуйцик, на базі віднайденого іконографічного матеріалу також спростовував цю спорідненість[4]. Історик Володимир Александрович припустив, що причиною помилкового твердження Зиморовича справді була подібність храмів, але в тих частинах, що були перебудовані пізніше[5].

Примітки
  1. Barącz S. Lwów // Rys dziejów ormiańskich. — Tarnopol, 1869. — S. 105. (пол.)
  2. Могитич Р. І. Найстаріша міська книга про будівництво Львова у XIV столітті // Галицька брама. — 1999. — № 11-12 (59-60). — С. 8.
  3. Александрович В. С., Ричков П. А. Собор святого Юра у Львові. — Київ : Техніка, 2008. — С. 42. — ISBN 978-966-575-048-2.
  4. Вуйцик В. С. До питання про об'ємно-планову композицію старої катедри св. Юра у Львові на підставі іконоґрафічного матеріалу // Українське сакральне мистецтво: традиції, сучасність, перспективи (Питання іконоґрафії): Матеріали Другої міжнародної наукової конференції (Львів, 21-22 квітня 1994 року). — Львів, 1995. — С. 45—53.
  5. Диба Ю. Р. Невикористані писемні свідчення про початки церкви св. Юра у Львові // Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавства. — Вип. 5. — 2005. — С. 151, прим. 1.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.