Дубовик

Дубовик (Suillellus luridus[1]) — гриб з родини болетових (Boletaceae).

?
Дубовик

Дубовик
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Підцарство: Вищі гриби (Dikarya)
Відділ: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Болетальні (Boletales)
Родина: Болетові (Boletaceae)
Рід: Suillellus
Вид: Дубовик
Біноміальна назва
Suillellus luridus
(Schaeff.) Murrill (1909)
Синоніми
*Boletus luridus Schaeff. (1774)
  • Boletus rubeolarius Bull. (1791)
  • Boletus subvescus J.F.Gmel. (1792)
  • Leccinum luridum (Schaeff.) Gray (1821)
  • Tubiporus luridus (Schaeff.) P.Karst. (1881)
  • Dictyopus luridus (Schaeff.) Quél. (1888)
Посилання
Вікісховище: Suillellus luridus
NCBI: 121041
MB: 102402
IF: 102402

Назва

Місцева назва — «потіч гіркий», також синюх, синяк. У 2014 році гриб був поміщений до роду Suillellus[2].

Будова

Шапка 5-12(20) см у діаметрі, жовтувато- або коричнюватооливково-бура, іноді до краю червонувата, тонкобархатиста. стигла майже гола, при дотику синіє. Шкірка знімається. Пори спочатку вохряно-червонуваті, потім оранжево-червоні, пурпурово-коричневі або пурпурово-оливкові, від дотику синіють. Спори 9(11)-16 Х 5-7 мкм. Ніжка 7-12(15) Х 2-5(7) см, щільна, вгорі жовта, внизу червонувата, вкрита червоною сіткою на жовтому тлі. М'якуш жовтий, у ніжці внизу червонуватий, при розрізуванні на повітрі синіє, згодом більш-менш зеленіє, з приємним смаком і запахом.

Поширення та середовище існування

Поширений на Поліссі та в Лісостепу. Росте в листяних і мішаних лісах у червні — вересні, умовно їстівний гриб.

Практичне використання

Використовують після 10-15-хвилинного відварювання (відвар вилити!); про запас солять. Гриб містить слабкі отруйні речовини, що руйнуються при варінні. Сирий або погано проварений дубовик викликає розлади кишківника. Не рекомендується також спільне вживання з алкоголем.

Замість дубовика іноді помилково збирають отруйний чортів гриб.

Галерея
  • Крупним планом поверхні пор. Зверніть увагу на жовту область навколо краю та синє знебарвлення, де доторкнулися шапинки.
  • Ніжка має оранжево-червону сітчасту поверхню на жовтуватим тлі та «синці».

Примітки
  1. Suillellus luridus. www.mycobank.org. Процитовано 17 лютого 2020.
  2. Mello A, Ghignone S, Vizzini A, Sechi C, Ruiu P, Bonfante P (2006). ITS primers for the identification of marketable boletes. Journal of Biotechnology 121 (3): 318–29. PMID 16213623. doi:10.1016/j.jbiotec.2005.08.022.

Джерела
  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
  • Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 154–155.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.