Дубово-Махаринецька волость

Дубово-Махаринецька волость (Юзефівська волость) — адміністративно-територіальна одиниця Бердичівського повіту Київської губернії з центром у селі Дубові Махаринці.

Станом на 1886 рік складалася з 12 поселень, 12 сільських громад. Населення — 7038 осіб (3481 чоловічої статі та 3557 — жіночої), 932 дворових господарства[1].

Основні поселення волості:

• Дубові Махаринці — колишнє власницьке село при річці Роставиця за 40 верст від повітового міста, 731 особа, 130 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і 3 вітряних млини.
• Блажіївка — колишнє власницьке село при річці Роставиця, 565 осіб, 48 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і вітряний млин.
• Журбинці — колишнє власницьке село при річці Роставиця, 732 особи, 137 дворів, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, 2 водяних і вітряний млини.
• Зозулинці — колишнє власницьке село при річці Десенка, 486 осіб, 89 дворів, православна церква, школа та постоялий будинок.
• Кордишівка — колишнє власницьке село при річці Роставиця, 1145 осіб, 160 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, кузня, 2 водяних і вітряний млини, винокурний завод.
• Королівка — єврейська колонія, 277 осіб, 23 двори, 2 молитовних будинки, лавка, постоялий будинок, водяний і вітряний млини, крупорушка.
• Михайлин — колишнє власницьке село при річці Десна, 438 осіб, 64 двори, каплиця, школа та 3 постоялих будинки.
• Прушинці — колишнє власницьке село при річці Роставиця, 493 особи, 97 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і 2 вітряних млини.
• Флоріанівка — колишнє власницьке село при річці Десна, 307 осіб, 53 двори, православна церква та 2 постоялих будинки.
• Юзефівка — колишнє власницьке село при річці Десна, 559 осіб, 80 дворів, православна церква, постоялий будинок, 3 водяних млини та винокурний завод.

Наприкінці XIX століття волосне правління було перенесено до Юзефівки та назву волості змінено на Юзефівська.

Старшинами волості були:

• 1909 року — Павло Тарасович Безелюк[2];
• 1910—1913 роках — Семен Васильович Олексюк[3],[4],[5];
• 1915 року — Михайло Іванович Симех[6].