Дуб корковий

Морфологія

Quercus suber - Тулузький музей

Дерево сягає висоти 20 метрів, діаметра — до 1 м. Стовбур і старі гілки покриті твердою товстою глибокозморшкуватою корою (корком), яку періодично знімають з промисловою метою (раз у 9-12 років).

Бруньки і пагони повстяні.

Листки овальні, шкірясті, рідкопильчасті, опадають через 2-3 роки.

Цвіте майже безперервно, за винятком літніх місяців. Жолуді сидять по 1-3 штуки на короткій ніжці, приховані в густоопушеній плюсці. Дозрівають восени у рік цвітіння. Проростають швидко — за 2-5 днів.

У перші роки дуб росте повільно і потребує ретельного догляду. Теплолюбна та посухостійка рослина.

Коренева система глибока. Живе до 200 років і більше. Має декоративне значення. Світлолюбна рослина, однак при боковому затіненні росте краще. Перевагу віддає дренованим ґрунтам, але і на сухих зростає добре.

Деревина дуже тверда, через що її не використовують у виробництві меблів, однак часто використовують для опалення в камінах.

Особливістю дерева є вогнестійкість корку, завдяки чому стовбур не зазнає значних пошкоджень у випадку лісових пожеж.

Звичайний корок від пляшки вина

Головне практичне використання — корок. Для виробництва корку знімають лише верхній шар кори стовбура і старих гілок, тому «обрізання» абсолютно не ушкоджує дерево. А приблизно через 10 років кора повністю відновлюється, і її знову знімають з дерева. Ще в середні віки корок використовували ченці для утеплювання стін в холодних залах монастирів. Завдяки своїй структурі — а корок є безліччю бульбашок повітря різної величини (як стільники) — це один з найкращих з природних тепло- і звукоізоляційних матеріалів. Найважливішою з технічних властивостей є пружність корку, оскільки цей матеріал має дивовижну здатність відновлюватися: як тільки ви зробили крок, корок легко набуває первинного вигляду після деформації. Така «пружинка» під ногами створює особливий ортопедичний ефект, розвантажуючи опорно-руховий апарат людини[2].

У коркового дуба зелене листя не сохне і не опадає[1]. Кожні десять років з коркового дуба знімають шар кори товщиною 3 см, а з коркових відходів одержують бензол, нафталін, світильний газ.[1]

Португалія виробляє понад 50 % корку в світі, головним чином у її південних провінціях Алгарве та Алентежу. Іншими важливими експортерами є Іспанія, Алжир, Марокко, Франція, Італія, Туніс. У перелічених країнах загальна площа коркових деревостанів становить близько 25 тис. км². Разом із європейськими країнами продукується понад 340 тис. тонн корку, що у грошовому вимірі перевищує 1,5 млрд. євро при 30 тис. робочих місць. Корок, який використовують для закупорювання винних пляшок, становить лише 15 % загальної кількості.

Відому його гібридну з дубом турецьким (Quercus cerris) форму часто застосовують в озелененні та з декоративною метою. Невелику кількість корку продукують і в східній Азії — китайський корковий дуб (Quercus variabilis).

• 2007 року під час португальського головування в Європейському Союзі випущено пам'ятну монету номіналом 2 євро з зображенням коркового дуба на її аверсній стороні[3].

Корковий дуб — одна з гербових фігур в португальській територіальній геральдиці.

• Атрохин В.Г., Кузнецов Г.В. Лесоводство. М.: «Агропромиздат», 1989. ISBN 5-10-000227-1

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дуб корковий

• Опис дуба коркового на сайті Naturlink (порт.)
• APCOR — Португальська коркова асоціація (англ.)(фр.)(порт.)