Дударенко Микола Іванович

Микола Дударенко народився у передмісті Рівного Золотієві, яке нині є частиною Рівного. Розпочав грати у футбол разом із своїм братом Володимиром у місцевій команді класу «Б» «Горинь». Талановитого молодого футболіста запрошували до складу львівських «Карпат», проте під час тренування в новій команді він пошкодив ногу, що не дало йому можливості показати себе з кращої сторони в «Карпатах». Під час відновлення після травми Микола Дударенко поїхав до Москви в гості до брата, який виступав за місцевий [ЦСКА (футбольний клуб, Москва)|ЦСКА]]. Після приїзду він випадково потрапив на тренування дублюючого складу команди, після якого головний тренер команди Всеволод Бобров запропонував молодшому Дударенку залишитись у складі ЦСКА. Проте в московській команді молодий нападник не зумів скласти конкуренції досвідченим гравцям команди. й виступав лише за дублюючий склад ЦСКА.[1] Після закінчення служби в армії Микола Дударенко протягом 2 років грав за кишинівський клуб першої ліги «Ністру». Протягом першого року перебування в молдовській команді Дударенко був гравцем основного складу, проте у другий рік виступів, коли «Ністру» зайняло друге місце в турнірній таблиці та виграло місце у вищій лізі, він втратив місце в основі команди. У 1974 році Микола Дударенко вдруге грав за рівненську команду другої ліги, яка на той час мала назву «Авангард». У 1975 році футболіст стає гравцем клубу СК «Луцьк», який представляв армійський спортклуб, і грав там разом із братом, здобувши бронзові медалі української зони другої ліги.[2] В армійській луцькій команді футболіст грав ще рік, а з 1977 року, після відновлення армійської команди в Львові Микола Дударенко розпочав виступати за львський СКА. У 1979 році він вдруге стає бронзовим призером української зони другої ліги. Сезон 1980 року футболіст розпочав у СКА, проте закінчив його вже у складі профспілкової команди з Луцька «Торпедо», зігравши за сезон 35 матчів.[3] Наступного сезону Микола Дударенко зіграв 18 матчів за луцький клуб[4], та закінчив виступи у командах майстрів. Далі Дударенко кілька років грав за аматорську команду «Сільмаш» з Ковеля.

Після завершення кар'єри футболіста Микола Дударенко розпочав кар'єру тренера. На початку тренерської кар'єри він разом із братом Володимиром Дударенком зуміли вивести жіночу футбольну команду «Львів'янка» до вищої ліги СРСР.[1] Микола Дударенко також тренував футзальні клуби Львова, і сам виходив на поле у складі футзального клубу «Локомотив» у другій українській лізі. Проте найбільш відомий Микола Дударенко як дитячий футбольний тренер. Він працював у футбольних школах львіських СКА, «Карпат»[5], пізніше працював у школі ФК «Львів».[6][1] Серед найвідоміших вихованців Миколи Дударенка є Роман Яремчук[7], та брати Борис та Григорій Баранці.[8][1]

Рідний брат Миколи Дударенка — Володимир Дударенко, також був футболістом, грав у тому числі разом із братом за СК «Луцьк» і львівський СКА, провів два товариські матчі у складі збірної СРСР з футболу, тренував львіський СКА. Його син Сергій також був футболістом, виступав у клубі СКА-Орбіта (Львів).[9] Його внук Олександр Дударенко також є футболістом, грав за дубль «Карпат», МФК «Миколаїв» та «Скалу» (Стрий).[10][11]

• Бронзовий призер Чемпіонату УРСР з футболу 1975, що проводився у рамках турніру в шостій зоні другої ліги СРСР.
• Бронзовий призер Чемпіонату УРСР з футболу 1979, що проводився у рамках турніру в шостій зоні другої ліги СРСР.

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль футболіста на сайті ukr-football.org.ua
• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ