Дяченко Ілля Олександрович

Ілля́ Олекса́ндрович Дяче́нко (нар. 2 серпня 1925, Юшківці) — український скульптор; член Спілки художників України з 1965 року. Чоловік скульпторки Валентини Дяченко, батько скульптора Олександра Дяченка та графіка Оксани Дяченко-Цах.

Дяченко Ілля Олександрович
Народився 2 серпня 1925(1925-08-02) (96 років)
Юшківці, Оратівський район, Уманська округа, Українська СРР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність скульптор
Alma mater Київське училище прикладного мистецтва
Вчителі Головко Дмитро Федорович
Членство Національна спілка художників України
У шлюбі з Дяченко Валентина Олексіївна

Біографія

Народився 2 серпня 1925 року в селі Юшківцях (тепер Вінницький район Вінницької області, Україна). 1951 року закінчив Київське училище прикладного мистецтва (викладачі Дмитро Головко, Ганна Малкова).

Жив у Києві в будинку на вулиці Героїв Севастополя № 17 в, квартира 69, потім в будинку на проспекті Космонавта Комарова № 12, квартира 4[1].

Творчість

Працював в галузі станкової та декоративної скульптури. Автор погрудь, композицій на тему німецько-радянської війни, медалей, присвячених визначначним місцям Києва. Серед робіт:

  • «Рік 1944» (1964, у співавторстві з Валентиною Дяченко);
  • «Війна осиротила» (1965, Музей історії Корсунь-Шевченківської битви);
  • «Юний скульптор» (1965);
  • портрет Героя Радянського Союзу П. Бондарчука (1966—1967);
  • «Господиня ланів» (1972, у співавторстві);
  • «Вісті з фронту» (1972);
  • погруддя Тараса Шевченка (1989, у співавторстві)
медалі
  • героям Великої Вітчизняної війни (1975);
  • арсенальцям (1977);
  • «Золоті ворота» (1980, гіпс);
  • «Аскольдова могила» (1980, гіпс);
  • жертвам села Кортеліс (1980).

Брав участь у виставках: республіканських з 1964 року, всесоюзних з 1965 року.

Примітки
  1. Довідник членів Спілки художників України.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.