Діахронічне мовознавство
Діахроні́чна лінгві́стика (діахронічне мовознавство, порівняльно-історичне мовознавство) — розділ лінгвістики, що розглядає мову, зміни в ній та її явища в історичному розвитку.
Антропологія |
---|
|
|
|
Методологія
|
Ключові концепції |
Ключові теорії
|
Списки
|
Категорія • Портал |
Діахронічне та історичне мовознавство було головною течією мовознавства до початку XX сторіччя, коли Фердинанд де Соссюр довів, що синхронічна (описова) лінгвістика, яка вивчає мову у статичній позиції та в певний окремий період часу, є рівноправна з діахронічною.
Див. також
- Синхронічна лінгвістика
- Порівняльно-історичне мовознавство
- Прамова
Література
- Кочерган М. П. Загальне мовознавство: Підручник. — Київ: Видавничий центр «Академія», 2003. — 464 с. (серія «Альма-матер») ISBN 966-580-161-9
Посилання
- Діахронія // Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці: Золоті литаври / голова ред. А. Волков. — 2001. — С. 152. — 634 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.