Дівочі скелі
Діво́чі Ске́лі (інші назви — Дівоча Гора, Дівичі Скелі) — гора і скелі в Кременецьких горах, комплексна геологічна система в межах національного парку «Кременецькі гори». Розташована на північно-східній околиці міста Кременця (Тернопільська область).
|
Дівочі Скелі Дівоча Гора | ||||
 Дівочі Скелі | ||||
|
(50°07′06″ пн. ш. 25°43′43″ сх. д.) | ||||
| Країна |
 Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Тернопільська область | |||
| Розташування |
Україна Тернопільська область, м. Кременець | |||
| Система | Кременецькі гори | |||
| Тип | геологічна пам'ятка природи і гора | |||
| Висота | 375,9 м [1] | |||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
  Дівочі Скелі Дівочі Скелі (Тернопільська область) | ||||
| ||||
Загальні відомості
Максимальна висота становить 375,9 м. Розташована в межах Національного парку «Кременецькі Гори».
Характеризується кам'янистими стрімкими вершинами з численними урвищами, брилами, гротами і печерами (найвідоміша — Студентська печера). Складається переважно з вапняків, глин та піску. Схили поросли дубом, грабом, липою, кленом і сосною. Своєрідні природні умови (строкатий рельєф і мікроклімат) сприяли збереженню ендеміків, рідкісних і реліктових видів рослин — сонцецвіт сивий, вівсюнець Бессера, гвоздика Роговича, шавлія кременецька тощо. Збереглися окремі ділянки, вкриті скельно-степовою рослинністю. Біля підніжжя скель у покладах білої крейди виявлено рештки давньої фауни.
Легенда про Дівочі Скелі
Про Дівочі скелі є багато легенд. Одна з них розповідає, що якось на цих горах отаборилося військо татар, і тут вони ділили поміж собою взятих у ясир дівчат. Між полонянками була попівна, яка побуджувала посестер по нещастю до гарячої молитви. І коли вони молилися, татари запали в страхітливий сон, у якому самі себе пересікли шаблями. Врятовані кременчанки на знак вдячності заснували тут монастир. Це було осоружним для диявола, і він у люті підняв під хмари велетенську скелю й жбурнув нею в храм. Тож каміння, розкидане по горах, не що інше, як рештки тієї скелі.
За іншою легендою, дівчата, щоб не потрапити в полон до татар, зв'язалися косами і кинулися зі скель, котрі на їх честь назвали «Дівочими».
За ще однією легендою, дівочі тіла перетворилася на величезні кам'яні брили, що лежать біля підніжжя скель.
Джерела
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Б. Волинський, В. Лашта. Дівочі (Дивичі) скелі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 498.