Сонцецвіт сивий

Сонянка сива[1], сонцецвіт сивий[2] (Helianthemum canum) — вид рослин з родини ладанникових (Cistaceae); зростає у Марокко, Алжирі, Європі, західній Азії.

?
Сонянка сива

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Розиди (Rosids)
Порядок: Мальвоцвіті (Malvales)
Родина: Ладанникові (Cistaceae)
Рід: Сонянка (Helianthemum)
Вид: Сонянка сива
Helianthemum canum
(L.) Baumg., 1816
Посилання
Вікісховище: Helianthemum canum
Віківиди: Helianthemum canum
EOL: 5732428
IPNI: 168789-1
NCBI: 473044

Загальна біоморфологічна характеристика

Хамефіт. Вічнозелений напівкущик 15–30 см заввишки. Стебло розгалужене, при основі здерев'яніле, лежаче або висхідне. Листки супротивні, ланцетно-овальні, зверху зелені, зісподу сірі або білуваті від густого запушення. Квітки 10–15 мм діаметром, жовті. Суцвіття — рідке гроно (китиця) до 10–15 см завдовжки. Квітконіжки 5–20 мм дугоподібно відігнуті від стебла. Чашолистки випрямлені. Плід яйцеподібна коротко запушена коробочка. Цвіте у травнілипні. Плодоносить у липнісерпні. Розмножується насінням.

Поширення

Поширений у Марокко, Алжирі, Європі крім сходу й півночі, в Туреччині, Грузії, Вірменії[3][4].

В Україні є три локалітети: Кременецькі гориДівочі скелі») (H. canum s. str.), береги Сіверського Донця (H. cretophilum), річка Айдар (H. cretaceum) та Гірський Крим (звичайними є H. stevenii, H. creticola та H. orientalis, які не потребують охорони). У ЧКУ має статус рідкісного виду.

Умови зростання

Росте на столоподібних вершинах, щільних або рихлих вапнякових породах, чи відшаруваннях у вигляді вузьких (до 3 м) смуг чи на осипах цих вапняків (H. canum), на сухих крейдяних відшаруваннях річкових долин, балок (H. cretophilum та H. cretaceum); остання раса заходить у петрофітні степові фітоценози з домінуванням Carex humilis. Ксерофіт, облігатний карбонатофіл.

Чисельність

Вид представлений локальними досить віддаленими популяціями. У межах популяцій досягає рівня домінанта. Розмір і межі популяцій чітко визначаються лімітуючими факторами і мають вигляд плям або вузьких (до 5 м завширшки) смуг вздовж обривів.

Чисельність знижується через вузьку еколого-ценотичну амплітуду, послаблену конкурентну здатність. При формуванні потужного ґрунту чи затіненні деревним наметом вид зникає.

Охорона

Охороняється у філіалі «Кременецькі гори» ПЗ «Медобори» (H. canum), філіалі «Крейдова флора» Українського степового ПЗ, НПП «Святі гори» (H. cretaceum). Розробка та дотримання специфічного режиму заповідання. Необхідні картування та моніторинг стану популяцій. Заборонено порушення умов зростання, заліснення схилів, розробка кар'єрів.

Використання

Декоративна, ценозоформуюча, протиерозійна, ґрунтотвірна рослина.

Примітки

  1. Helianthemum canum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. К. : Наук. думка, 1987. — С. 106. (рос.)(укр.)
  3. Plants of the World Online / Kew Science. Процитовано 02.11.2019. (англ.)
  4. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 02.11.2019. (англ.)

Посилання

Джерела

  • Флора УРСР, 1955;
  • Хорология флоры Украины, 1986;
  • ЧКУ, 1996.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.