Кременецькі гори

Простягаються з південного заходу на північний схід між долинами річок Ікви і Кутянки та Вілії (всі — басейн Прип'яті). Довжина 65 км, ширина 12—20 км. Середня висота становить 350—400 м. Максимальна — 408 м.

Кременецькі гори представлені в рельєфі плосковершинними пасмами, плато й останцями; сильно розчленовані долинами річок, балками і ярами. Схили асиметричні: круто, місцями урвищами обриваються на північному заході та півночі. Північно-західний край гряди підноситься над рівниною Малого Полісся на 120—150 м, на півдні гряда поступово знижується. Складається з крейди, вапняків, піску. Характерні ерозія ґрунтів, зсуви, карст (Студентська печера, Піщанка). Лісистість становить близько 20 %. На схилах переважно широколистяні ліси, чимало вершин голі, плоскі та місцями кам'янисті.

Цікавим об'єктом є відслонення крейди у старому кар'єрі — геологічна пам'ятка природи місцевого значення. Розташоване у північно-східній частині міста Кременець у старому кар'єрі. Оголошене об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Тернопільської обласної ради від 26 грудня 1976 року № 637.

Найвідомішим об'єктом є Замкова гора (Бона), котра приваблює туристів.

На території Кременецький гір розташовані Кременецький ботанічний сад, національний природний парк «Кременецькі гори» та багато інших природоохоронних об'єктів.

Багаті на крейду, піски і вапняк Кременецькі гори також дали назву сусідньому містечку Білогір'я на Хмельниччині.

• Драбаниха — 408,6 м, (50°05′41″ пн. ш. 25°41′52″ сх. д.)
• Лиса Гора — 400 м, (50°03′58″ пн. ш. 25°38′05″ сх. д.)
• Маслятин — 398,4 м, (50°04′33″ пн. ш. 25°39′06″ сх. д.)
• Страхова — 384,1 м, , (50°04′33″ пн. ш. 25°39′06″ сх. д.)
• Замкова Гора — 397 м, (50°05′41″ пн. ш. 25°43′53″ сх. д.)
• Кам'яна — 393,9 м, (50°06′46″ пн. ш. 25°46′06″ сх. д.)
• Дівочі скелі — 375,9 м, (50°07′06″ пн. ш. 25°43′43″ сх. д.)
• Божа Гора — 366,8 м, (50°06′24″ пн. ш. 25°34′58″ сх. д.)
• Уніас — 359,8 м, (50°12′07″ пн. ш. 25°56′34″ сх. д.)
• Замок — 357,3 м, (50°11′08″ пн. ш. 25°52′30″ сх. д.)
• Стіжок — 357 м, (50°11′30″ пн. ш. 25°54′28″ сх. д.)
• Шейка — 333 м, (50°14′35″ пн. ш. 25°58′12″ сх. д.)
• Святої Трійці — 263 м, (50°11′50″ пн. ш. 25°55′01″ сх. д.)

Кліматичні умови сприяють розвитку багатого рослинного світу. Переважають хвойно-широколистяні та широколистяні ліси, особливу цінність мають букові деревостани на горах Маслятин та Черча. На території є чагарники, луки і степи. Тут зростає понад 1200 видів вищих спорових і квіткових рослин, у тому числі 16 ендемічних видів. Судинних рослин налічується більше 915 видів, з яких 21 вид занесено до Червоної книги України. Серед степової і наскельно-степової рослинності — ряд волино-подільських ендеміків та реліктових видів. Зокрема: шавлія кременецька, молочай волинський, змієголовник австрійський, гвоздика несправжньопізня, спірея пиківська, лещиця дністровська, підмаренник застарілий, самосил гірський, жовтозілля Бессера. Ендеміки виключно Кременецьких гір — це мінуарція побільшена, юринея товстосім'янкова, береза Клокова[1].

Характерним для західної частини Кременецьких гір є наявність костриці валіської. Незначні ділянки займають формації чебрецю Бессера. З рідкісних рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України (1987), зустрічаються формації ковили волосистої, молодила руського, осоки низької, ковили пірчастої, костриці бліднуватої[2][3].

Тваринний світ різноманітний і багатий. Тут мешкають: вовчок сірий, лісовий і горішковий, лісова куниця, білка звичайна, заєць сірий, лисиця звичайна, видра річкова, рак річковий; Також зустрічаються борсук звичайний, лось звичайний, свиня дика (кабан), козуля Європейська, олень шляхетний, а також деколи на територію заходить лось європейський занесені до Червоної книги України. Серед птахів зустрічаються граки, горобці, стрижі, круки, сороки, жайворонки, горлиці, сірі та чорнолобі сорокопуди, сірі сови, голуби, синяки, сиворакші, сипухи, перепілки, у болотяних місцях — крижні, пастушки, водяні курочки, деркачі, чайки, сірі чаплі; рідкісними видами є підорлик малий, канюк, лелека чорний, пугач, малий строкатий дятел, кам'яні дрозди, серпокрильці. У темних місцинах водяться рукокрилі (рід кажанів), зокрема руді вечірниці.

• Геологія України
• Фізико-географічне районування України
• Національний природний парк «Кременецькі гори»

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Крем'янецькі гори // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.. — Т. 3. — С. 1169.
• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.

• Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР. — Х. : Радянська школа, 1949. — 246 с.
• Денисик Г. І. Кременецькі гори // Український географічний журнал. — 1997. — № 2. — С. 62 — 64.
• Дмітрієв М. І. Геоморфологія УСРР. — Х. : Радянська школа, 1936.
• Заставний Ф. Д. Географія України. У 2-х кн / Ред. M. П. Парцей. — Л. : Світ, 1994. — 472 с. — ISBN 5-7773-0043-8.
• Стецюк В. В. Екологічна геоморфологія України: навчальний посібник. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 367 с.
• Рельєф України. Навчальний посібник / Ред. Стецюк В. В. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 688 с.
• Цись П. М. Геоморфологія УРСР. — Л., 1962.

• (рос.) Шнюков Е. Ф., Чекунов А. В., Вилов О. и др. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. — К. : Наукова думка, 1986. — 184 с.
• (рос.) Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.
• (рос.) Геоморфология Украинской ССР / Под общ. ред. И. М. Рослого. — К. : Вища школа, 1990. — 287 с.

• Орографічна карта України.
• Карта Генерального штабу М-35-64 (13-35-064) 1989—1995^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Регіональний інформаційний портал Тернопільщина: Кременецький замок