Діденко Василь Іванович

Василь Іванович Діденко народився 3 лютого 1937 року в Гуляйполі у родині закріпачених у сталінському колгоспі Івана та Марії Діденків. Батько поета працював механізатором, маму примушували безкоштовно (!) працювати дояркою в колгоспі, біля неї працювала й Василева сестра Галина.

Коли Василеві виповнилося 10 років, батьки переїхали у село Гаврилівку на Херсонщині.

З липня 1950 до березня 1958 його біографія була пов'язана з Вінниччиною (Погребищанський район).

Писати вірші почав рано. 25 січня 1953 року в газеті «Вінницька правда» був надрукований його найперший вірш «Я — п'ятнадцятирічний капітан». Тоді юнак працював у батька помічником комбайнера.

У 1954 році після закінчення Ширмівської середньої школи вступив до Київського університету імені Тараса Шевченка і закінчив 1959 року. Відтоді — на редакційній та літературній роботі. Як поет формувався в університетській літстудії ім. Василя Чумака.

У травні 1963 року став членом Спілки письменників України. Перші його вірші надруковані 1957 року. Більшість з них покладено на музику.

Василь Діденко створив 13 поетичних збірок, дві з яких є збірками віршів для дітей:

• «Рання ластівка» (1988);
• «Дивокрай» (1987);
• «Дзвінка фонетика» (1984);
• «Червоний вітер» (1982);
• «Вродливий день» (1979);
• «Мережки сонця» (1976);
• «Берізка» (1975) (Збірка віршів для дітей);
• «Дзвонять конвалії» (збірка, 1972);
• «Дивосвіти любові» (1969);
• «Заповітна земля» (1965);
• «Степовичка» (1965) (Збірка віршів для дітей);
• «Під зорями ясними» (1961);
• «Зацвітай, калино» (1957);
• «Серцем, сповненим любов'ю» (1998).

Фактично — представник «тихої лірики».

Помер 13 квітня 1990 року та похований на київському північному кладовищі, розташоване у селі Рожни Броварського району.

Вже після поховання в Києві став відомий його лист-заповіт «Поховайте мене в Гуляйполі» від 30 березня 1990 року.

25 червня 1997 року, завдяки клопотанню рідних та численних поціновувачів його таланту, поета перепоховали у Гуляйполі. Перепохованню передувала велика підготовча робота ініціативної групи, до складу якої увійшли: народний депутат України Анатолій Єрмак, члени Спілки письменників України Петро Засенко, Микола Сом, Олесь Лупій, Петро Ребро, Григорій Лютий, заступник голови райдержадміністрації Є. Г. Коровка, рідний брат поета Віктор Діденко та інші.

Сьогодні центральна районна бібліотека Гуляйполя носить його ім'я. На будинку, в якому поет народився і мешкав, відкрито меморіальну таблицю. У Запоріжжі існує вулиця Василя Діденка.

• Василь Діденко
• Українська естрада. Пісні серця. «На долині туман»
• Лютий Г. Василь Діденко: «Я — син великого народу…»
• Діденко Василь Іванович // Українська літературна енциклопедія: в 5 т. Т. 2. — К., 1990. — С. 65.
• Каляка М. М. Діденко Василь Іванович //  Літературна лоція Херсонщини (ХІІ початок ХХІ ст.): довід. /  М. Каляка;  ред. В. Кошовий. — Херсон: Просвіта, 2009. — С. 121.
• Василь Діденко // Письменники Радянської України. 1917—1987: біобібліогр. довід. / авт. — упоряд. В. К. Коваль, В. П. Павловська. — К.: Рад. письменник, 1988. — С. 186.
• В. Діденко Під Зорями Ясними
• B. Діденко Дивосвіти Любові (1969)