Дідилів

Документ, датований 22 січня 1398 року, у якому Ян з Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський, свідчить, про те, що Войцех з Сулимова обміняв село Дідилів на 2 села Пашка з Яричова: Дново і Дрогошів[4] (пол.).

Дідилів на мапі XVIII століття. Дидилів та грандіозне озеро^{[джерело?]} з островом, які не збереглися до наших днів

В околицях села є поховання з бронзової доби, що належать до культури шнурової кераміки. Перші документальні згадки походять із 1442 року.

На початку XVI ст. Дідилів було повністю спалено волохами, а потім татарами в 1512 р.

У 1508 році в Дідилові було збудовано дерев'яний замок, який простояв до 1620 року, коли його спалили турки.

З 1564 року (можливо) Дідилів був у володінні барського старости Мартина Гербурта із Фульштина.

Власником села був подільський та руський воєвода Миколай з Дідилова Гербурт[5].

Дідилів належав Жолкевським гербу Любич (до 1620 року), Івану Даниловичу, королю Яну Собєському, князям Радзивілам, шляхтичам Стажинським, Гарапігам та Черкавським. Також власниками села були Миколай Влодкович[6] та Анджей Гербурт, самбірський войський (1515).[7]

У 1610–1617 роках в селі перебувала молдовська принцеса Маргарита зі своїми дітьми, серед них був Петро Могила — майбутній Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, шукаючи прихистку у своєї польської родини Станіслава Жолкевського (1547–1620).[8]

1940 року село стало центром Дідилівського району, який проіснував недовго[9].

Дерев'яна церква-каплиця збудована за кошти Володислава Черкавського (місцевого землевласника), на місці попередньої дерев'яної церкви з 1724 р., яка згоріла.

Прямокутна у плані, накрита двосхилим дахом, гребінь якого завершує світловий восьмерик, накритий маленькою банею з ліхтарем і маківкою. До церкви із заходу прибудована закрита веранда-присінок, а зі сходу — гранчастий вівтар з двома симетричними ризницями.

Станом на 2000 р., останній раз ремонтована всередині ще у 1982 р., а зовні — у 1995 р. Проста зовні каплиця, яку прикрашає рідкісний елемент — симпатичний балкон-проповідниця.

Очевидно, колись вона була діюча, адже на стіні ще можна побачити невеликий дзвін, який використовували для привернення уваги під час проповідей. Біля огорожі церковного подвір'я, можна побачити відкриту каплицю з фігурою Пр. Богородиці.[10]

Народилися

• отець Данило Іванович Танячкевич (6 листопада 1842 – 21 квітня 1906, с. Закомар'я) ― український греко-католицький священник, громадсько-політичний діяч–народовець, публіцист, почесний член «Просвіти», посол до Австрійського парламенту. Парох с. Закомар'я (1875–1906);[11]
• Бакович Петро (7 серпня 1893 – 16 червня 1978, Нью-Йорк, США) ― сотник Армії УНР i УГА, крайовий командант Української Військової Організації;
• Швагуляк Василь Іванович (1 грудня 1930 – 6 січня 2014) ― український господарник, директор Красноїльського ДОКу, Сторожинецького лісокомбінату, Кам'янка-Бузького лісопаркетного комбінату; створив музей;
• Швагуляк Михайло Миколайович (нар. 1936) — український історик, фахівець з модерної історії європейських країн.

Пов'язані із селом

• Микола Гриньків (нар. 1888) — стрілець 1-ї сотні Українських січових стрільців;

Поховані

• Борачок Петро (1900–1919) ― січовий стрілець;

• 
  Могила січового стрільця Петра Борачка на місцевому цвинтарі села Дідилів.
• 
• 

• Лаба В. Історія села Дідилів від найдавніших часів до 1939 року. — 2004.
• Charipova L. Latin books and the Eastern Orthodox clerical elite in Kiev, 1632—1780. (англ.)
• Dziedziłów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 270. (пол.) — S. 270. (пол.)